– Таня, нас запрошено до Титових на річницю весілля, – з порога повідомив чоловік. – Серьога ресторан замовив, справжній банкет готує, купа гостей, усі справи.
– Чого це він? – здивувалася Таня. – Ніколи не запрошував…
– Та не знаю, не розпитував, ніколи було. Кругла дата – напевно тому. Наступної суботи о третій годині, при повному параді, нас із тобою чекають у “Вікторії”.
– То скільки років весіллю? Подарунок же тематичний треба шукати.
– А я не сказав? Десять років! Ювілей.
– Як час біжить, – задумливо сказала Таня, – здається, зовсім недавно кричали “Гірко!”, а вже десять років минуло.
– Так Юлька в перший клас пішла цього року.
– Так? Ну діти, особливо чужі, ростуть швидко, – пробурмотіла Тетяна, вбиваючи в пошуковику “10 років весілля”. – Та-а-к, весілля в них рожеве або олов’яне. Можна дарувати всяке з олова, або щось у рожевих тонах. Може, халати банні купити на всіх?
– П’ять штук? – Слава закотив очі. – І потім, ти уявляєш Серьогу в рожевому халаті? Може, гроші? Або подарунковий сертифікат?
– Це нудно. Ну або як доповнення можна… гаразд, час ще є, пошукаю що-небудь. Пішли вечеряти.
Запрошення до Титових для Тетяни було повною несподіванкою – вона, можна сказати, мало знала ювілярів. Була в них на весіллі, потім ще кілька разів перетиналися на пікніках. Чоловік її, Славік, дружив із Сергієм зі шкільної лави, і це був суто чоловічий світ.
Спочатку вони намагалися дружити сім’ями, але через два роки після першої доньки в Титових народилися дівчатка-двійнята. А Таня зі Славою жили без дітей. У перші п’ять років не хотіли, потім не виходило. Коротше, на тлі відсутності у дружин спільних інтересів дружба сім’ями не зрослася, що не заважало Славі та Сергію разом їздити на риболовлю, грати у футбол і випивати пива літніми вечорами.
Дівчаток своїх Серьога любив. Працював як проклятий, звісно. У відрядження часто їздив. Тетяна, коли чула від чоловіка про чергову далеку поїздку друга, завжди замислювалася: як там дружина справляється з трьома маленькими дівчатками? Це ж розумом можна збожеволіти! Вона одного свого племінника насилу може винести.
Рожеве весілля Сергія і Олени мало асоціювалося у неї з романтичними картинками на сайті, де давали поради про подарунки. Все-таки далеко не кожна пара встигає за десять років стати багатодітною. У них зовсім інші турботи. Тані навіть здалося, що “рожева” в цьому випадку, дивна назва, тому що через десять років подружжя точно бачить одне одного без рожевих окулярів.
У підсумку Тетяна замовила молодятам лампу з рожевого кварцу, подарунковий сертифікат у СПА і купила однакових ляльок донькам.
… У суботу рівно о третій в одному з найкращих ресторанів міста під живу музику збиралися ошатні гості. Чоловік під 70 точно. Усі ті самі люди, які колись витанцьовували на весіллі в Сергія та Олени: рідня, друзі, колеги. Плюс хтось новий.
У холі запрошених зустрічала романтична фотозона “Десять років кохання”, у залі на стіні красувалася фотовиставка – кадри з дня одруження, де всі із задоволенням шукали себе, а потім з білою заздрістю розглядали картинки ключових подій сімейного життя щасливого подружжя Титових.
Хвилин через сорок гості почали нервувати. Час минає, гості зібралися, а винуватців торжества все немає і немає.
Тут вийшов ведучий.
– Дорогі друзі, з хвилини на хвилину в цей зал увійдуть наречені. Увага! Наречена ні про що не підозрює! І мені потрібна ваша допомога.
Залом пролетіло захоплення, розбавлене здивуванням: нічого собі, ось це вечірка!
– Щоб сюрприз вдався, нам потрібно кілька хвилин повної тиші, – продовжив ведучий. – Пропоную зайняти місця з двох боків, вам зараз роздадуть пелюстки троянд, і ви, сподіваюся, знаєте що з ними робити, коли з’являться Олена з Сергієм.
Тетяна розгублено подивилася на чоловіка.
– Ти знав?
– Що це сюрприз? Ні! Та ти подивися на обличчя – ніхто не знав. Серьога завжди любив спецефекти.
… Заграв марш Мендельсона, відчинилися двері. Першим увійшов Сергій із величезним букетом різнокольорових троянд, а за ним, збентежена і приголомшена, Олена. Дівчат, схоже, хтось притримував у фотозоні.
Після пелюсток загриміли оплески, у зал одна за одною зайшли доньки, а наречена залилася сльозами…
– Так, гарний жест, – прокоментувала Таня. – Не кожна такий сюрприз витримає.
… Вечір вдався на славу.
Це був гімн справжньому коханню. З дитячими виступами, живими спогадами, відеофільмом, тостами, віршами та подарунками.
Наприкінці Лєна попросила слова і простодушно зізналася.
– Знаєте, в останні два тижні Сергій поводився дивно. Став ховати телефон, йшов розмовляти в іншу кімнату. Взагалі йому телефонували підозріло часто. І вигляд у нього був такий, немов він щось приховує. Ніколи за всі десять років спільного життя я його таким не бачила і, звісно, запідозрила недобре. А вже коли він запросив нас на вечерю в ресторан, взагалі злякалася. Зазвичай ми відзначали річницю удвох, у нашому заповітному кафе. А тут… чого я тільки не передумала! Словом, спасибі вам усім за те, що прийшли, спасибі Сергію за цей прекрасний вечір, це було незабутньо!
… При гостях Сергій не став розкривати карти. А Славку потім розповів як народилася ідея свята. Восени був у відрядженні в Сибіру. Сусідом по купе виявився монах. Довга дорога, багато розмов. Чернець розповів, що в мирському житті втратив в аварії дружину і сина.
Він і порадив Сергію велике свято для дружини влаштувати. Бо в рутині буднів чоловіки так часто забувають говорити слова любові…
Привід і масштаби свята Серьога вже сам придумав. Ну і зрозумів у процесі, що за десять років вони з дружиною стали єдиним цілим: найскладнішим було зберегти задумане в таємниці.
Ось така рожева і красива історія.
Бережіть любов.
P. S. Ставте лайк і підписуйтесь на наш канал
