Діна була дама нудна. Ніяких парфумів і туманів, жодної пари взуття на шпильці в гардеробі. Парфум – і той один, деревинкою якоюсь пахне, прости господи. Льоша згадав, як його мама в епоху дефіциту дбайливо збирала флакони парфумів на туалетному столику – вони пахли пудрою, обіцянкою нездійсненного, нетутешніми квітами…
Неправильні якісь жінки нині пішли, думав Льоша.
Але коли дізнався, що Діна – керівник, а отже, заробляє добре і не проситиме в нього раз на місяць на манікюр і стрижечку, не мріятиме про новий смартфон, а купить його собі сама, передумав. Така жінка може виявитися дуже зручною для стосунків! Головне, придивитися уважніше, зрозуміти, які в цих стосунків недоліки, і діяти на випередження.
Захоче Діна, приміром, бути головною в їхній парі, ухвалювати всі рішення за двох – так треба одразу стукнути кулаком по столу і повідомити, що мужик завжди головний. І тільки мужик вирішує, де проводити відпустку, на яке кіно йти і в якому ресторані забронювати столик. Витрати, ясна річ, навпіл – Діна ж прогресивна жінка, феміністка.
Але Діна не виявляла ні найменшого бажання головувати. Мабуть, їй вистачало гри в керівницю на роботі. От і добре, думав Льоша, от і славненько.
Щоправда, переходити на спільний бюджет, де все було б навпіл, Діна теж не поспішала. Їздила на своїй машині, ночувати воліла у своїй квартирі. З Льошею могла провести вихідні, замовляючи до нього додому піцу і роли. Жодного разу не приготувала сніданок. Розслаблена якась, думав Льоша. Ну нічого, це вона перед сімейним життям дозволяє собі полінуватися. Потім-то вже не до того їй буде.
Утім, із весіллям теж вийшов казус. Коли Льоша у святковій обстановці обраного ним недорогого ресторану (заплачу за все сам, покажу їй, що можу бути джентльменом в особливо важливі моменти нашого спільного життя, думав він) запропонував Діні одружитися, вона засміялася. Чудовий, мовляв, жарт. А потім різко посерйознішала, коли зрозуміла, що це не жарт узагалі-то і Льоша це все серйозно.
Діна запропонувала гостьовий шлюб. Дітей вона все одно не хотіла, та й Льоша поділяв це її переконання. Спільного побуту вона не хотіла теж. Діні хотілося просто проводити час разом. Іноді.
Льоша задумався: а справді, чому ні? Не треба морочитися спільним бюджетом, не треба переходити до РАГСу, не треба бігти в ночі в аптеку по тампони для баби, не треба звітувати, де ти і з ким ти.
Потім прикинув: якщо бачитися раз на тиждень, встигне ж Діна прибратися в нього в домі, приготувати їжі дня на три наперед, ну і по дрібницях, пил витерти, випрати-розвісити?… Повинна ж встигнути! І радісно погодився.
Зручна все-таки штука гостьовий шлюб. Суцільні переваги і жодної звітності.
Через тиждень Діна приїхала до нього після роботи, втомлена. Замовила піцу, впала на диван, увімкнула свій улюблений мультик. Наступного дня спала до дванадцятої. Пральна машинка мовчала. Кошик брудної білизни докірливо дивився з кута ванної. Неприготований борщ маячив на задвірках Льошиної свідомості. Діна поїхала від нього ввечері – справи, мовляв. Удома ще прибратися треба, клінінг викликати. І манікюр зробити.
Ще через тиждень усе повторилося. Діна ніби й не думала вести господарство. Це що за гостьовий шлюб такий?..
На третій тиждень Льоша всерйоз образився і зажадав у Діни в суботу вранці котлет. З курки і свинини, підсмажених. Як мама робила.
Діна знизала плечима і сказала, що не їсть котлет. І готувати не буде. Якщо дуже треба, ось телефон ресторану, який доставляє їжу додому.
“Запропонувала гостьовий шлюб, а сама не готує, не прибирає і ні-чого-го для мене не робить, уявляєш?” – скаржився Льоша своєму другові.
Що ж це за гостьовий шлюб, де жінка не думає про зручність для чоловіка? Що за гостьовий шлюб без котлет, без турботи і жіночої ласки?
Так і не розібрався Льоша в новомодному порядку цих феміністок і чайлдфрі. Дивні вони якісь. Заміж не хочуть, усе воюють за особистий простір. А застосувати свої жіночі таланти-то й ніде!
Що думаєте?
