Коли бабуся з дідом на Аліну оформили дарчу на квартиру, їй усі подруги тільки й говорили.
– Везе ж тобі! Ніна на перший внесок на однушку ніяк не накопичить. Я взагалі з батьками живу, на орендовану квартиру грошей немає. Женька з чоловіком знімають, а тобі просто так трійка дісталася. І голова про житло вже не болить, можна заміж виходити, дітей народжувати і жити собі на втіху! – зітхала її подруга Наташа.
– Взагалі-то там бабуся з дідом живуть, – заперечувала Аліна, хоча відчувати себе власницею було звичайно приємно.
– Ну живуть, але вони ж не вічні, їм начебто під вісімдесят, так? Вибач, що так кажу, – міркувала Наталя, – Поки навчання закінчиш, заміж вийдеш, знаєш, ще скільки часу пройде? Женька з Ніною щомісяця майже півзарплати платять, а в тебе вже все є, не подумай, що заздрю, але це ж так здорово!
Насправді у бабусі й діда Аліні завжди подобалося.
У дитинстві вона в них часто жила на канікулах, у неї навіть своя кімната була. І для неї ця квартира була як другий дім. Бабуся з дідом жили окремо, у кожного теж своя кімната.
Пояснювали це просто – дід майструвати любить, у нього тут і майстерня, інструменти всякі. Телевізор маленький, диванчик поруч, він до ночі колупається, а сон його зморів – він брик на диванчик, і дає хропака.
Бабуся ж погано спить, коли дід хропе. І ще вона в’язати любить, кіт Барсик із нею поруч прилаштується і тільки й чекає, щоб клубочок стягнути. Затишно у бабусі, чистенько в кімнаті. Але й у діда цікаво, вироби в нього всякі на поличках стоять, Аліна в дитинстві часто в них гралася. І їй здавалося, що дід із бабусею так живуть добре, ну прямо як у казці!
Не те, що її батьки, вони вічно сперечаються, на Аліну шумлять. Але одного разу Аліна випадково їхню розмову почула і дуже здивувалася!
– Добре, що ти не такий, як твій батько, – неголосно на кухні сказала мама татові, – Це він із віком заспокоївся, а як він бідній Вірі Олексіївні нерви тріпав, скільки разів до розлучення ледь не доходило!
– Слава Богу, що не дійшло, батько і справді з характером, та ще й гуляка. Мати готувати не особливо вміла – він відразу носом тикатиме. Пил помітить – знову бурчить, та ще й з іншими порівнює. Різні вони зовсім, мати більше заробляла, а батько хотів, щоб господарством займалася.
– Та не любив він її, я думаю, ну та нічого, що тепер про це говорити, дякувати Богу, живуть разом, – мама озирнулася і побачила Аліну, і відразу тему змінила, – Ой, а ось і наша Алінушка, давайте краще чай пити, тато торт купив.
– Спасибі, мам, я не хочу торт, від нього поправляються, – відговорилася Аліна.
– Ой, та тобі це не загрожує, можеш їсти, скільки влізе, он ти яка струнка, – мама розсміялася, а потім запитала, – Ти, може, закохалася?
– Ну мам! – ухилилася від відповіді Аліна, хоча мама мала рацію.
Вона нещодавно познайомилася з хлопцем. Стас не набагато її старший, кличе Аліну коханою крихіткою і опікується, їй приємно.
Стас самостійний, у нього свій інтернет магазин.
Подругам він теж сподобався, одразу почали натякати, – Ну ось, Алінко, у тебе все по порядку йде. Квартира вже є, вчитися залишилося недовго, роботу тобі вже запропонували, і схоже навіть наречений з’явився на горизонті!
Стас прилип до Аліни відразу, сказав закохався з першого погляду. Цілий місяць вони зустрічалися майже щодня, а одного разу Стас видав.
– А що, кажуть, у тебе квартирка є? То поїхали туди? Дощ на вулиці, сиро, а у квартирі тепло, телик подивимося.
Але коли дізнався, що там дід із бабусею живуть, одразу знітився. І якось рідше став пропонувати зустрітися, а потім і зовсім зник.
“Видно дізнався, про квартиру, подумав що багата і тому звернув увагу, ну і добре, що так вийшло, мені такий не потрібен! ” – вирішила Аліна.
Але соромно зізнатися, в її душі виникло роздратування. Ось уже кілька років вона власниця, а на ділі в неї й немає нічого! Он Ніна вже на перший внесок майже накопичила. Вважає, що заміж не вийде, хлопці на неї увагу не звертають і треба самій усього домагатися, не на кого розраховувати.
У Женьки чоловік Коля платив за орендовану. Нещодавно знайшов роботу з хорошим окладом. І вони вирішили поки що пожити в її батьків і збирати на квартиру.
А в Аліни на папері начебто все є, а на ділі нісенітниця якась! Там же бабуся з дідом живуть. Нещодавно бабуся зізналася, що вона мріє, як Аліна заміж вийде і буде з ними жити.
Аліна не стала її ображати, але ця ідея їй зовсім не сподобалася. Одна справа зайти в гості, а інша – жити з ними.
Увечері Аліна забігла до них у гості. Дід був незадоволений, удома порядку немає, бабуся захворіла, злягла зовсім.
– Вдень відіспиться, а вночі колобродити почне, будить мене, – бурчав дідусь, – Та дивуватися почала, почала мене ім’ям тата твого називати. Ти каже, Рома, чому не на роботі? Тож, внучко, ночувати залишайся, допомагай, я теж старий, не справляюся зі справами, та з бабусею твоєю!
Аліна залишилася, але бабуся й справді спати не дала. Вночі ходила, якусь Марію шукала, лаяла за щось діда.
За кілька днів Аліна так втомилася, що вже не знала, що й робити, яке тут навчання.
– А ти як думала? Тобі й доведеться за ними доглядати, твоя ж квартира, ми працюємо, – сказав тато.
Але мама його перебила, – Романе, ти очманів? Вона що, має кинути інститут?
– А хто тоді буде?
– Треба помічницю шукати, або навіть доглядальницю, я у знайомих розпитаю, іншого варіанту я не бачу, – задумливо запропонувала мама.
Буквально наступного дня Аліна побачила оголошення на їхньому під’їзді: “Доглядальниця з проживанням, недорого, – і зірвала його.
– Спробуємо, рекомендації в неї хороші, я її в соцмережах знайшла, – раділа мама.
Марія і справді виявилася дуже приємною жінкою. Щоправда, побачивши кота, сказала, що в неї на котів алергія, але не сильна. Якщо немає прямого контакту, обійдеться.
А Барсик і сам не жадав із нею спілкуватися, він сховався і шипів при її наближенні. Хоча раніше до чужих нормально ставився.
Але в іншому всіх усе влаштувало, і Марія взялася за справи. Навела у квартирі чистоту. Стала смачно готувати і годувала бабусю, у неї зовсім пропав апетит. Але бабусі краще не ставало. А запрошені лікарі говорили, що в неї вікові незворотні зміни. Погано з судинами голови і незабаром стане гірше.
Було помітно, що Марія старається, дід навіть став менше бурчати. Хоча сам сильно кульгав, ходив скорчений і скаржився на поперек.
Незабаром лікарі запропонували помістити бабусю до спеціалізованого пансіонату для літніх. Щоб провести там курс заходів, які уповільнюють ці процеси.
Тато дуже засмутився, що з матір’ю так погано. Аліні й мамі теж було дуже шкода бабусю, але нічого не поробиш, старість.
І незабаром бабусю відвезли в пансіонат за містом.
Аліна була дуже засмучена, але вирішила, що їздитиме до бабусі. Та й дідові треба, мабуть, допомагати.
Але приїхавши до діда, Аліна дуже здивувалася.
Двері їй відчинила… Марія. Вона трохи зніяковіла і пояснила, – Павло Борисович попросив мене залишитися. Йому одному важко, ледве ходить, не кидати ж його!
Аліна погодилася, їй теж так простіше, а в бабусі з дідом є накопичення, нехай на себе витрачає.
Але батьки на те, що Марія з дідом залишилася, якось дивно відреагували.
– А цій Марії скільки років? – з незрозумілою підозрілістю в голосі запитав він.
– Начебто шістдесят із чимось, а що? – не зрозуміла мама.
– А те, що за старе взявся тато, чорного кобеля не відмиєш добіла! – з презирством відповів тато, і уточнив в Аліни, – Ти в бабусі була в пансіонаті? Як вона?
До бабусі в пансіонат Аліні досить часто їздила. Хоча який сенс їздити, якщо вона її не завжди впізнає і каже якісь дивні, маячні речі.
– Ось і ми це помітили. Але ж у неї завжди голова була світла, на відміну від тата, – якось гнівно прошипів тато, – Поїхали ка в цей пансіонат розбиратися! Бабуся сиділа в кріслі у своїй кімнатці й дивилася у вікно.
Вона озирнулася і зраділа невимовно, – Рома, Оленка, Алінушка, як добре, що ви приїхали всі разом!
Слідом одразу ж зайшла медсестра і суворо сказала, – Взагалі-то зараз немає відвідувань, Вірі Олексіївні треба прийняти препарати.
– А що ви їй даєте? Мені говорили, що у вас усе на травах. А основне – це зміцнювальна гімнастика, заняття музикою, малювання. Я син, я маю право знати, що ви даєте моїй мамі?
Медсестра зніяковіла, – Її чоловік сказав, що вона погано спить і вночі хуліганить, може сама собі нашкодити. Тож даємо їй засіб для сну, які їй чоловік давав, їй у поліклініці виписували.
– Ах чоловік давав! Так ось хто її напихав усілякими дурницями! Ну тато на старості років зовсім збожеволів, вирішив старої дружини позбутися, а пригрів доглядальницю Марію! Усе, досить, ми забираємо Віру Олексіївну додому, Аліно, Лєно, допоможіть зібратися мамі!
Діда з ганьбою видворили до Марії, він навіть і не пручався. Тато щоправда сказав, що Марія його швидше за все вижене, без квартири він їй не потрібен. Вона ж думала, що господар – Павло Борисович.
– Тоді батька до себе заберу, а краще в пансіонат його відправимо! – різко сказав Роман Павлович.
А Віра Олексіївна за кілька днів повністю оговталася. Тільки слабкість залишилася.
Аліна переїхала до бабусі, у неї зникло небажання жити в цій квартирі.
Барсик був просто щасливий. Він змарнів, весь цей час він ховався від ненависної нової господині. Кілька разів її подряпав, коли вона хотіла його з дому викинути, і майже не їв.
– Ось і настав твій час, – бабуся глянула на Аліну ясними очима, – Господарюй тут, як хочеш.
– Ні вже, бабусю, давай разом, хочу, щоб було так, як ти хочеш, щоб ти пожила довше спокійно і була щаслива, – обійняла бабусю Аліна.
– А я вже і змирилася, думала все, рахунок дням втратила, один туман був у голові, – сумно сказала Віра Олексіївна.
– Так, бабусю, зрада – це страшно, але ми це пережили, і в цьому домі тепер житиме щастя і радість! – пообіцяла Аліна.
– Буду тепер на тебе радіти, дорога ти моя. Хотілося б, щоб ти зустріла хорошу людину, не помилилася, як я. Та й до правнуків дожити цікаво, хоч одним оком поглянути.
– Я буду намагатися, бабусю, не пускати у своє життя поганих людей, і в нас тепер усе буде добре, – пообіцяла Аліна. Дякую вам за лайки, відгуки та підписку!
Діліться, будь ласка, вподобаними розповідями в соцмережах – це приємно автору!
