Чоловік зустрів на ринку перше своє кохання, насилу впізнав: “Галко, ти”?
Галка мала поганий вигляд: по-старушечому одягнена, обличчя худе, жовте.
Зупинилися поговорити. У колишньої однокласниці велика сумка з картоплею, у пакеті ще щось.
І зголосився чоловік допомогти. Узяв сумку – пішли.
Виявилося, що обидва в розлученні – не склалося сімейне життя. У Галки син дорослий – одружений. У чоловіка немає нікого – один живе.
Дивився на неї чоловік і думав: “Бідна, грошей, напевно, не вистачає”. І стало її шкода.
Дійшли до хати. Виявляється, що Галя живе на п’ятому поверсі, ліфта немає: “Борю, раз така справа – піднімеш? Потім чаєм тебе напою”.
Погодився.
Зайшли у квартиру, і він ще раз подумав, що бідно Галя живе, ледве кінці з кінцями зводить.
Двері у ванну були відчинені, і Боря побачив голі облуплені стіни, і навіть шторки над ванною не було. Стара клейонка прикріплена до стіни, щоб вода на підлогу не стікала. Цікаво, як Галя миється?
Сантехніка стара й тьмяна – заміни потребує.
І квартира похмура, темна – жодної світлої плями. У такій обстановці зачахнути можна.
Галя швидко зварила картоплю, чай заварила: “Забула цукор купити. Подумала і забула”.
Порізала ріпчасту цибулю, полила картоплю пісною олією: “Пригощайся, Борю”.
Він їв і думав, як би їй трохи грошей запропонувати, щоб не образилася. Треба обережно про це сказати.
Згадували минуле, навіть сміялися. Про розлучення не говорили, навіщо обговорювати?
Боря запитав: “Син де живе”? І подумав, що тулиться, напевно, у кепській орендованій кімнатці, бо мати бідна.
Галя сказала: “Квартиру йому купила недалеко від нашої школи. Вторинне житло. Вони з дружиною самі ремонт зробили. Добре йому”.
Боря здивувався: як купила? Бідна Галя купила? Але питати незручно. Не прийнято чужими доходами цікавитися.
Галя немов зрозуміла, розповіла: “У мене посада хороша. Платять багато. Минулого року запросили в районну адміністрацію.
Погодилася, тепер чиновниця. І пенсія велика буде, тож нема чого скаржитися”.
Голова обертом у Бори: грошей кури не клюють, тоді чому така убогість?
Галка розвеселилася: “Не від світу цього я. Знаєш, побут терпіти не можу, навіть готувати не навчилася. Можна сказати, що живу на роботі. Вихідні ненавиджу, на стінку від туги лізу.
Мій колишній чоловік не витримав – пішов. Знаєш – скатертиною дорога. Не тужила, навіть легше стало. А то скиглив і скиглив – набрид. На роботу вберуся, одяг дорогий, а вдома нічого не треба”.
Ось така Галя. Переночувати – і знову на роботу. Як то кажуть, цінний працівник.
Пора йти.
Попрощалися, вийшов Боря на вулицю, йде і думає: “Добре, що з нею не одружився. Кохання б минуло. Довелося б самому все робити. А вона на роботі збожеволіла. Жіночого в ній нічого немає”.
У Борі чиста невелика квартира. Доглянута квартира. Подивишся і подумаєш, що багато чоловік заробляє. Подумаєш і помилишся. Мало отримує. А економія – головний його принцип.
Так у житті буває: невлаштоване житло не завжди показником бідності є. І навпаки: у забитій дорогими речами квартирі живуть люди зі скромними доходами.
Георгій Жаркой
