Катя працювала в цілодобовій аптеці. Уранці після роботи вона поїхала до бабусі. Вдома її ніхто не чекає. Чоловік Юрій ще в лікарні. До лікарні він потрапив із двосторонньою пневмонією. Пневмонію, слава богу, вилікували і готували до виписки, але у нього стався напад апендициту. Учора його прооперували.
Бабуся зраділа онуці, – У мене серце відчувало, що ти заїдеш до мене. Я і млинців зранку раніше спекла. Роздягайся, мий руки і до столу. –
Бабуся була єдиною рідною людиною, не рахуючи чоловіка. Мами не стало, коли Катя перший рік навчалася в коледжі.
Мама багато років боролася з онкологією. Батька свого дівчинка не знала. Вона, за уривками розмов дорослих, розуміла, що у матері в молодості було велике і світле кохання, яке закінчилося її народженням.
Розпитувати матір або бабусю Катя соромилася. Чесно сказати, вона ніколи не вважала себе нещасною через його відсутність.
Вони добре і спокійно жили з мамою. Мама працювала в школі, викладала англійську, займалася репетиторством. У матеріальному плані дівчинка ніколи не відчувала себе обділеною. Мама і бабуся любили її, ні в чому не відмовляли.
Бабуся рано овдовіла, заміж більше не вийшла. Весь сенс її життя полягав у доньці, а потім і в онуці.
Мама мріяла, що дочка стане лікарем. Але всі мрії перекреслила хвороба. Вона розуміла, що в неї залишилося мало часу, а одна бабуся не витягне тривале навчання внучки в медичному, тому Катя вступила до фармацевтичного коледжу.
Онука з апетитом їла млинці з малиновим варенням.
А бабуся оглядала її чоботи, – Чоботи-то в тебе зовсім розвалюються. Твій жмот не дає грошей на нові? –
– Я думаю, що доходжу ще цей сезон. Скоро весна, можна буде в кросівках ходити. Ти ж знаєш, як Юра педантично ставиться до будь-яких витрат. Я, звісно, дуже економно харчуюся, поки він у лікарні, але багато грошей пішло на передачі йому: на фрукти, соки та інші смаколики. Ліки довелося деякі купувати. Від моєї зарплати майже нічого не залишилося, – відповіла Катя і зітхнула.
Бабуся полізла у свої засіки на антресолях, дістала два великі пакети. З першого пакета було витягнуто материні чоботи.
– Ось, майже нові. Ірина їх і поносити не встигла. Шкіра м’яка, теплі. Щоправда без підборів, але це й краще, нозі зручніше. Приміряй-но, мають бути впору, – примовляла бабуся.
Чоботи й справді виявилися Катиного розміру. З іншого пакета бабуся дістала сукню і светр.
– Цю сукню мати з Німеччини привезла, коли їздила до подруги в гості. Сукня, як нова, а светр вона сама в’язала, рукодільниця була. Забери й носи. Зовсім обносилася зі своїм скупердяєм – чоловіком. Ви сім років разом живете. Скажи мені, що тобі купили за ці роки? А нічого не купили, – сама собі відповіла бабуся.
– Не розумію, чому він розпоряджається грошима? Ти що недоумкувата? Ти свою зарплату йому віддаєш, а він усе стогне, що грошей немає. Досі таємниця за сімома печатками, скільки він заробляє?
У Петрівни теж зять бульдозерист на будівництві, так вона каже, що бульдозеристи багато отримують, добре за сотню. Вони з дітьми щороку в Туреччину літають відпочивати, можуть собі дозволити.
А у вас дітей немає, навіть кошеня твій жмотина не дозволив тобі завести, бо багато грошей витрачатиме на котячий корм і наповнювач. Тьху на нього, – в серцях продовжувала бабуся.
– Бабусю, ти ж знаєш, що я вискочила заміж у 19 років. Ніколи не займалася господарством, а Юра старший на 8 років. Він узяв усі турботи й витрати на себе, то це й добре. У мене голова ні про що не болить. Він і продукти закуповує, і за квартиру платить, і за машиною стежить, і навіть щось відкладає. Ти забула, що ми купили машину, хоч і вживану, але цілком хорошу?
Юра накопичить подушку безпеки, і я зможу народити тобі онука чи онучку. Щоправда, подушка безпеки дуже повільно накопичується, – сумно закінчила Катя.
– А ти забула, що на машину я віддала всю твою накопичену пенсію за матір? Своїх-то грошей він додав зовсім небагато, – вставила бабуся.
Катя зрозуміла, що бабуся завела свою улюблену платівку і треба йти. Вона попрощалася з нею, забрала пакет із речами і поїхала автобусом додому.
Машина чоловіка стояла у дворі. Катя хотіла навчитися водіння, але Юра був проти, – Вистачить нам одного водія, та й за навчання зараз деруть шалені гроші. До того ж, не факт, що ти складеш іспити на права. –
Вдома Катя лягла поспати після нічної зміни, але розмова з бабусею розтривожила її сумніви. У глибині душі вона розуміла, що їхнє сімейне життя якесь неправильне.
Вона давно вже не була тією юною, скромною, сором’язливою дівчинкою, яка без пам’яті закохалася в першого ж хлопця, який звернув на неї увагу.
Катя чомусь завжди вважала себе некрасивою: худенька, неяскрава, несмілива, в окулярах, ну хто на таку подивиться?
Подивився Юрій, з яким її познайомила однокурсниця Марина. Вони з ним були з одного села. Катя з Юрієм і подружити толком не встигла.
– Скільки можна ходити навкруги? Я квартиру знімаю, гроші витрачаю, а ти одна у двокімнатній. Давай одружимося, – запропонував їй Юрій.
Весілля було в селі. Це значно дешевше, пояснив їй наречений. Бабуся на весілля не поїхала.
Катя почувалася на власному весіллі чужою і нікому не потрібною. З усього п’яного натовпу гостей вона знала тільки Марину. Марина була свідком на весіллі.
А далі почалося сімейне життя. Вони жили в стані постійної грошової нестачі. Економили на всьому. Продукти чоловік купував за акціями, інші речі купували дуже рідко за знижками або Б.У. Юрій лаяв молоду дружину за часте прання, тому що багато води витрачається. Не дозволяв часто кип’ятити чайник, він жере багато електроенергії.
Катя розуміла, що вони заробляють нормально, і можуть дозволити собі відпустку не тільки в рідному селі чоловіка на городі у свекрухи.
Але кожна розмова на тему, що зачіпає фінансове питання, закінчувалася сваркою. Чоловік клятвено запевняв її, що вони все витратили і грошей більше немає, що цього разу він не зміг нічого відкласти на майбутнє, а значить, про жодну дитину поки що мови бути не може.
Щойно Катя задрімала, пискнув телефон. Прийшла смс-ка, що їм слід негайно погасити заборгованість за комунальні послуги. Катя давно хотіла заплатити, у чоловіка на комп’ютері підключений ощадбанк онлайн, але він їй заборонив, сказав, що після виписки розрахується сам.
– Коли його тепер випишуть? Треба заплатити, а то щодня стануть нагадувати, – подумала вона і дістала записник чоловіка з паролями.
Коли Катя зайшла в його особистий кабінет, вона мало не знепритомніла. У чоловіка був відкритий накопичувальний рахунок, на якому лежала хороша сума!
Значить він їй брехав, що гроші не накопичуються? Виявляється, ще й як накопичуються! Вона трохи заспокоїлася, розрахувалася за квартиру, а потім звернула увагу, що останнім часом чоловік переказує 20 тисяч щомісяця на одну й ту саму карту.
Катя вирішила галасу поки що не здіймати, повернеться Юрій із лікарні, тоді вона з ним і поговорить.
Чи то від пережитого потрясіння, чи то мікроб якийсь потрапив в організм, працює вона де? В аптеці найщільніше скупчення хворих людей. Катя захворіла. Температури немає, але самопочуття гірше нікуди. Були в неї зароблені відгули, і вона їх узяла.
Лежить Катя хворіє. Раптом із вулиці хтось відчиняє двері до квартири своїм ключем. Катя перелякалася. Вийшла в коридор і зіткнулася ніс до носа з Мариною, тією самою колишньою однокурсницею.
– Ти чому вдома, а не на роботі? – запитала здивовано Марина.
– Може, ти поясниш мені, звідки в тебе ключ від моєї квартири? – відповіла не менш здивована Катя.
– Доведеться пояснити. Може, це й на краще. У тебе випити не знайдеться? Я б ковтнула для хоробрості,- сказала Марина.
Катя налила їй сільської самогонки. Горілку чоловік не купував з економії. Марина залпом випила і почала свою сповідь.
– Я по гроші прийшла. Юрко сказав, що в нього готівка в книзі, у верхній шухляді стола. Він давно в лікарні, гроші мені не переказував, а Ромка жерти просить, і куртку порвав. Ромка, це наш із Юркою син.
Ти думаєш, що мене немає в місті, я, типу, з хлопцем поїхала в столицю. Я й справді, їхала з одним баламутом, але скоро повернулася. Голову притулити нікуди, у село не хочу. Подзвонила Юрці. Юрко був у мене з дитинства закоханий, а я його постійно кидала.
Він зняв мені квартиру… Загалом, відновилися у нас стосунки, а два роки тому Ромка народився. Юрка нас утримує, але мало грошей дає, жадібний він. У них уся сімейка така, найбільші жмоти в селі. Так, ти й сама знаєш.
Юрко обіцяє розлучитися з тобою, ось тільки грошей накопичить. Тільки мені здається, що цей момент ніколи не настане, грошей йому весь час буде мало.
Ти все, Катю, зрозуміла? У квартирі твоїй я буваю, коли ти на роботі. Подробиці необов’язкові. Гаразд, давай знайдемо книгу з грошима, та я піду. За Ромкою сусідська дівчина наглядає, а з неї нянька так собі. Юркові я не скажу, що з тобою зустрілася, кричати буде, як скажений, ще шов розійдеться. Ти вже сама як-небудь із ним розберися.
Чоловік повернувся з лікарні схудлий, змарнілий, але в бадьорому настрої. Щоправда, настрій у нього швидко зіпсувався, коли він побачив біля дверей свої речі. Ще більше настрій зіпсувався, коли Катя заговорила, а сказала вона йому ось що.
– Дорогий, зараз я зателефоную двірникові і попрошу його допомогти тобі з речами. На розлучення я вже подала. На тебе давно чекають Марина і твій син. І так, половину грошей з твого рахунку я перевела на себе. Машину будемо ділити, якщо ти незадоволений залишеною тобі сумою. Квартира моя, твого тут більше нічого немає.
Прикро, що я стільки років витратила на життя з Кротом. Ти не знаєш, хто такий Кріт? Це людина, яка займається чимось секретним, таємним. Кротом називають ув’язненого, який готує втечу. Можеш вважати себе вільним. –
Юрій пішов. Вони офіційно оформили розлучення. Найцікавіше, що Катя не страждала. Вона зітхнула з полегшенням. Виявляється, їй важко дихалося поруч із чоловіком, а вона, дурна, цього не розуміла.
Влітку Катя планує з’їздити на море. Вона востаннє була на півдні з мамою, коли вчилася в 7-му класі.
Бабуся найбільше радіє зникненню Юрія з Катиного життя.
