Іра слухала свою свекруху і ніяк не могла зрозуміти, про що вона говорить.
– Іро, він не для тебе! – заявила Свєта, а Іра з подивом втупилася на свою колегу.
– Хто?
– Ой, та не придурюйся! Я ж бачу, як ти біля Матвія все трешся, – Світлана посміхнулася якоюсь злою посмішкою.
– А для кого він? Для тебе чи що? – огризнулася Іра.
Взагалі-то, Іра тільки-но прийшла в цю компанію, і саме Матвію доручили ввести її в курс справи, і вона зовсім біля нього не терлася, якщо говорити чесно, то це він сам надавав їй знаки уваги.
– Хм…., – Світлана струснула копицею волосся. – А якщо для мене?
– А якщо для тебе, то скажи йому, щоб він до мене не ліз.
Насправді, Іра не впізнавала сама себе.
Свєта гордо пройшла повз Іру і вийшла з кабінету.
– Нічого собі! Виявляється, ти “відростила зуби”! – зауважила Олена Володимирівна.
– Нічого собі! Виявляється, ти “відростила зуби”! – зауважила Олена Володимирівна.
– Та просто дістала вона мене, – в серцях сказала Іра. – Я не лізу ні до кого, її Матвій сам за мною бігає, а вона мені претензії висуває.
– Насправді вона з ним раніше зустрічалася, а потім вони посварилися і розійшлися. Ось, – Олена Володимирівна зітхнула. – тепер назад до нього повернутися хоче, та не виходить……
– Тут уже я нічим допомогти їй не можу, – Іра знизала плечима.
***
Але як то кажуть, ми вважаємо, а трапляється те, що трапляється.
Взагалі-то, Іра вже давно була не одна. З Ігорем вони були разом ще з інституту і вона чекала, так би мовити, з дня на день, від нього пропозиції. Вона була впевнена, що він обов’язково зробить їй її: адже всі його друзі переженилися і на кількох весіллях вона ловила букети наречених. Але він усе тягнув і тягнув…..І І Іра, вихована в дусі, що треба чекати, навіть боялася підняти цю тему або зробити натяк. А тут ця Свєта, як здалося Ірі, просто перейшла всі межі! Саме тому того дня вона влетіла у квартиру і прямо дивлячись в очі Ігорю запитала.
– Коли ми з тобою одружимося?
Ігор несподівано зблід, почервонів і став щось мямлити.
– Ігоре, я не розумію тебе. Давай конкретику, – скипіла Іра.
– Я….я не знаю, кохаю я тебе чи ні, – ось так прозвучала відповідь Ігоря. Він був як холодний душ для Іри. Вона стояла перед ним і не знала що сказати. Та й узагалі, що в таких ситуаціях кажуть?
– І….що ми будемо робити? – запитала Іра.
– Думаю, що нам треба пожити окремо, – заявив Ігор. І Іра зрозуміла, що він давно вже прийняв рішення розлучитися з нею, просто зараз згладжує кути.
– У тебе хтось є? – запитала Іра.
– У тебе хтось є? – запитала Іра.
– Ні. Ти що? Нікого, – відповів Ігор.
– Тоді чому ти не впевнений у своїх почуттях? Адже нічого не змінилося, крім одного – ти змінив роботу. Звідси я роблю висновок, що там є дівчина, яка тобі сподобалася.
– Ти занадто розумна, Ір, – усміхнувся Ігор. – І прониклива. Так, ти маєш рацію. Там є дівчина і вона мені сподобалася, і тому я й засумнівався.
– Дякую за чесність, – сказала Іра.
Вона була спокійна, але в глибині душі вона відчувала, як падає на найглибше дно і не знала, чи зможе вона виплисти, чи ні.
***
– Іро, я ж бачу, що в тебе щось сталося? Що? Я можу допомогти? – щодня запитував Іру Матвій. Іра не дуже горіла бажанням розповідати йому, що її кинув хлопець. А Ігор її кинув. Вони роз’їхалися і більше він жодного разу не подзвонив, ну і вона, як правильно вихована дівчина, не дзвонила йому. А через кілька місяців він одружився. І цей факт теж вдарив по Ірі: ну як так? Вона з Ігорем зустрічалася 3 роки, а з новою дівчиною він одружився через 3 місяці з моменту знайомства?
– Іро, скажи мені. Із батьками щось? Може потрібен якийсь лікар? Давай я порозпитую…..
– Із батьками все добре, – говорила Іра. – Це просто пора року така – депресивна.
Ця відповідь нібито задовольняла Матвія на деякий час, але потім він знову починав питати в Іри, чи все в неї добре і чим він може їй допомогти.
І, звісно, одного разу вона не витримала.
– Матвію, я просто розійшлася зі своїм хлопцем, – нарешті сказала вона.
– Несподівано, – вимовив Матвій і зник. Напевно тиждень він до неї не підходив, а потім почекав, коли вона звільнитися з роботи, і пішов поруч із нею до метро.
– Іро, дай мені шанс, – сказав він. – Я розумію, можливо, це рано, але давай спробуємо просто дружити. А?
– Іро, дай мені шанс, – сказав він. – Я розумію, можливо, це рано, але давай спробуємо просто дружити. А?
Іра закотила очі.
– Гаразд. Хочеш дружити – давай дружити.
Ось так, несподівано для себе, вона почала спілкуватися з Матвієм. І чим більше вона пізнавала його, тим більше він їй подобався. Потім вони стали зустрічатися і в підсумку одружилися.
Ну а Світлана? Свєта нічого не змогла зробити і їй залишилося прийняти ситуацію, як вона є.
***
Іра розплющила очі й усміхнулася новому дню. Вона встала, відчинила штори, зазначила, що сьогодні погода буде сонячною і попрямувала на кухню. Звісно, Матвій був там і пив свою жахливу і смердючу каву!
Щойно Іра відчула його запах, як одразу ж побігла до туалету.
“Коли ж це все закінчиться?” – думала Іра і згадувала мамині слова про те, що “вагітною бути не просто”.
– Ірочка, вибач, – Іра почула голос Матвія. – Ти просто сьогодні рано встала.
– Я не ображаюся, – сказала Іра.
– Тебе почекати? – запитав Матвій. – Якщо що, то я можу запізнитися.
Іра зітхнула.
– Давай.
Того дня вони разом вийшли з дому і на автобусній зупинці зіткнулися….зі Світланою. Свєта вже давно не працювала разом із ними, ба більше, вона нещодавно вийшла заміж і, на подив Іри, як і вона, була вагітна.
Ні, Свєта не вішалася на Матвія, не говорила якихось дурниць і не дивилася злісно на Іру. Навпаки, вона посміхалася і розповідала Матвію та Ірі, як їй пощастило, що їй вдалося завагітніти, адже саме через це її чоловік і одружився з нею.
– Звісно, мій чоловік не жадав дитини, але він сказав, що якщо так станеться, то він зі мною одружиться. І я …просто скасувала таблетки, які пила. Замість них стала пити вітамінки, – розповіла Іра.
– Виходить, що ти спіймала його в пастку? Свєт, та ти небезпечна жінка виявляється! – сказав Матвій.
– Виходить, що ти спіймала його в пастку? Свєт, та ти небезпечна жінка виявляється! – сказав Матвій.
– Зовсім ні. Я прагматична. У чоловіка багато грошей. Він мене любить. Працювати більше я не хочу. Тому нехай витрачає свої грошики на мене і свою майбутню дитину. Головне, що це спрацювало!
А ввечері цього ж дня, Матвій був чорніший за хмару і коли Іра запитала, що в нього сталося, він психанув і заявив.
– Сталося те, що ти зловила мене в пастку дитиною. Тепер я прив’язаний до вас. І тепер я повинен буду завжди вас утримувати.
Матвій ходив туди-сюди перед Ірою, а потім узагалі, взяв і поїхав до батьків, залишивши її в цілковитому подиві. Ну треба ж! Так довго домагався її, закохував у себе, одружився, вони обидва мріяли про дитину і ось, коли мрія повинна вже ось-ось збутися, влаштовує їй такі вистави!
Дивно це все? Дивно! Дуже дивно!
А потім Іра згадала, що Матвій зачастив у бухгалтерію і що там з’явилася нова співробітниця, і тоді все стало на свої місця.
Ну що ж …..ЇЇ він домігся. Тепер, мабуть, зібрався домагатися іншу.
Іра взяла телефон і зателефонувала Олені Володимирівні.
– Доброго дня, нічого, що після роботи? Олено Володимирівно, у мене до вас незвичайне запитання. Скажіть, а між Матвієм і Світланою щось було?
Потім вона уважно слухала, що їй говорять на тому кінці дроту, і картала себе за те, що не запитала про це раніше.
Адже виявилося, що вони зустрічалися. І перестали зустрічатися, коли вона, Іра, прийшла до них працювати. А до Свєти, він зустрічався ще з однією дівчиною і перестав зустрічатися тоді, коли прийшла до них Свєта, а до тієї дівчини була ще одна дівчина…
Адже виявилося, що вони зустрічалися. І перестали зустрічатися, коли вона, Іра, прийшла до них працювати. А до Свєти, він зустрічався ще з однією дівчиною і перестав зустрічатися тоді, коли прийшла до них Свєта, а до тієї дівчини була ще одна дівчина…
Іра зітхнула – стосунки з нею у Матвія зайшли занадто далеко. Мабуть тому, що він довго не міг її добитися, а ще тому, що до останнього моменту ніяких нових співробітниць у них на роботі не з’являлося.
– Дякую Олена Володимирівна, ви мені дуже допомогли.
Іра відключилася.
Ну ось і все. Усе її життя зруйноване, як картковий будиночок.
***
Йшов час.
Матвій намагався повернутися до Іри, але нічого в нього не вийшло. Іра не хотіла його приймати назад і все тут. І навіть його люті крики про те, що “дитині потрібен батько” не допомогли.
Через деякий час вона народила сина. Потім, коли це стало можливим, то розлучилася з Матвієм. Домовилася з ним про неофіційні аліменти, і життя, поступово, стало налагоджуватися.
– Іро, слухай, я деякий час не зможу тобі гроші давати на Єгорку. Батьки ремонт роблять. Треба їм допомогти, – сказав він якось.
Іра прикинула скільки грошей у неї є.
– А як довго вони ремонт робитимуть? – запитала Іра.
– Не знаю. Місяць точно, – відповів Матвій.
– Добре. Спробую зекономити, – сказала Іра. Вона добре ставилася до батьків Матвія, бо перший час, після народження сина, вони їй дуже допомогли. Та що душею кривити? Вони й зараз допомагають їй у міру своїх сил.
– Добре. Спробую заощадити, – сказала Іра. Вона добре ставилася до батьків Матвія, бо перший час, після народження сина, вони їй дуже допомогли. Та що душею кривити? Вони й зараз допомагають їй у міру своїх сил.
Так минув місяць, другий, третій, четвертий. Ремонт у батьків Матвія затягнувся. Щоразу, коли її колишній чоловік приходив до сина, то він розповідав то про кухню, то про коридор, то про те, як зламався холодильник і, відповідно, не давав жодної копійки грошей.
Іра зітхала, але намагалася увійти в становище і постійно шукала, де можна підробити.
***
Того дня вона домовилася помити вікна за гроші одній дамі, а іншій – попрасувати білизну. І треба ж було такому статися, її маму викликали на роботу. Іра, звичайно ж, зателефонувала подрузі, але подруга теж була зайнята.
– Що ти тушуєшся? – сказала вона Ірі. – Дзвони колишній свекрусі і проси посидіти. Зрештою, це через їхній ремонт тобі Матвій гроші на сина не дає.
– Гаразд. Подумаю, – сказала Іра.
Насправді нікому дзвонити їй не хотілося.
Іра заглянула до сина – той грався і мовчав. Вона швидко, щоб він її не помітив, метнулася на кухню і стала ходити від вікна до дверей і назад.
“А що такого? – сказала вона сама собі, – Моя мама завжди мені допомагає. Чому його мама допомогти не може?”
І Іра набрала номер свекрухи.
Вона дуже боялася, що свекруха їй не відповість, і тоді вдруге вона може не наважитися їй зателефонувати. Але свекруха відповіла.
– Здрастуйте, – сказала Іра.
– Ірочка, привіт! – пролунало на тому кінці дроту, – Я якраз хотіла тобі дзвонити. Слухай, ти навіщо в такі дорогі гуртки віддала Єгорку? Він маленький ще, не зрозуміє. Тим більше англійська мова. Та він сам не говорить ще толком…
– Ірочко, привіт! – пролунало на тому кінці дроту, – Я якраз хотіла тобі дзвонити. Слухай, ти навіщо в такі дорогі гуртки віддала Єгорку? Він маленький ще, не зрозуміє. Тим більше англійська мова. Та він сам не говорить ще толком…
Іра слухала свою свекруху і ніяк не могла зрозуміти, про що вона говорить.
– Зачекайте, зачекайте, – вона зупинила її. – Тетяно Володимирівно, про які гуртки йдеться? Я не зрозуміла.
– Ну як же, Ірочка. Нам Матвій розповідав…
Тетяна Володимирівна почала перераховувати, куди, виявляється, ходить Ірин син, а Іра дивувалася все більше і більше.
– Ні! Тетяна Володимирівна! Я взагалі нікуди, крім дитячого майданчика, з Єгором на ходжу. Може й пішла б на якісь розвивалки, але в мене немає грошей. У Матвія ж усе на ваш ремонт іде. Я вже скільки місяців без аліментів сиджу!
На тому кінці дроту запанувало мовчання.
Іра відчула, що цей момент ідеальний і попросила колишню свекруху посидіти з Єгором.
– Добре. Я під’їду, – сказала Тетяна Володимирівна.
***
На подив Іри, ця історія отримала продовження.
Після того, як вона повернулася додому, Тетяна Володимирівна сказала.
– Іро, подавай на аліменти офіційно і вимагай їх за весь час.
– Іро, подавай на аліменти офіційно і вимагай їх за весь час.
– Чому, Тетяно Володимирівно? – Іра була здивована.
– Тому що, знаєш, нам Матвій каже, що віддав гроші тобі, а тобі каже, що нам, а насправді, у нього напевно чергова нова дівчина. І всі свої гроші він спускає на неї.
***
Тетяна Володимирівна пішла. Іра вклала сина спати. А сама пішла на кухню, щоб зробити чай, але не змогла. Вона сіла на стілець і довго дивилася в одну точку і думала, що їй пощастило: вона правильно зробила, що не стала приймати Матвія назад. Так, вона зараз у розлученні й у неї син…..Але вона молода й прекрасна, і не витратила купу років на приходи-відходи Матвія, і в неї все ще попереду.
А Матвій? Тетяна Володимирівна має рацію – з ним потрібно грати за офіційними правилами.
