Тобто, ви кинули двомісячне немовля і пішли? – уперла руки в боки Ольга.
– У моєму домі цій людині не місце, – твердо заявила Ольга. – Якщо для тебе приятелі важливіші за сім’ю, подавай на розлучення. Зрештою, з Глібом ти бачишся частіше, ніж із власними дітьми.Тури для сімейної відпустки
Коли Ольга десять років тому виходила заміж за Павла, вона й уявити не могла, що доведеться ділити його не з іншою жінкою, а з найкращим другом Глібом. Цей чоловік був вічним холостяком, легковажним і безтурботним, що жив за своїми правилами, немов Пітер Пен. Вони з Ольгою одразу одне одному не сподобалися.
– На неї ти готовий проміняти найкращого друга?! – розлютився Гліб, вказуючи на Ольгу. – Та вона тебе зжере і виплюне, видно відразу, яка змія.
– Ми навіть толком не знайомі! – обурилася Ольга, кинувши погляд на своє відображення в дзеркалі. – Чому ви так судите про мене відразу?
– Тому що я вас, дружин, наскрізь бачу, – хмикнув Гліб. – Пов’яжеш його дітьми і дачею, а з хорошого – тільки рідкісні вилазки на футбол, не більше. На будь-яку зустріч із друзями йому доведеться просити твого дозволу. Мабуть, ще й на колінах.
– Взагалі-то, у нормальних сім’ях люди про все домовляються, – парирувала Ольга. – Але вам цього не зрозуміти…Тури для сімейної відпустки
– Я вже краще залишуся джмелем вільного польоту і буду запилювати найкрасивіші квіти лугу, ніж стану богомолом, якому відкусили голову, – розсміявся Гліб.
Павло пізніше вибачився за поведінку найкращого друга, але Гліб за собою провини не відчував. Ба більше, він щиро вважав себе зобов’язаним врятувати Павла від цього шлюбу. Інакше з ким би йому довелося разом відпочивати і веселитися?
Напередодні весілля він надіслав Ользі на робочий комп’ютер фото з парубочої вечірки, де був зображений Павло в оточенні дівчат вельми сумнівного вигляду. Про відправника вона спочатку не здогадалася. Адже фото скинули з пошти її чоловіка. Але досить було запитати самого Павла, і все з’ясувалося.
– Ольго, чесне слово, не було нічого, це все Гліб розігрався, – клявся наречений. – Він чомусь тебе з першої зустрічі зненавидів і тепер ось так пакостить.
– Так, чудовий спосіб створити мені передвесільний настрій! – зітхнула Ольга. – Які ще жарти у твого друга можуть бути заготовлені?
– Оль, ти головне, не бери все це близько до серця. Гліб просто звик, що ми всюди разом. А тепер я віддаляюся. Ось він і біситься.
– Перший твій шлюб випадково не Гліб зруйнував? – запідозрила недобре Ольга. – Ти розповідав, але якось дуже поверхово. Чого ви розлучилися?
– Так, ти маєш рацію, – зітхнув Павло. – У першому моєму шлюбі трюк із фотками в нього і спрацював. Треба було тобі раніше розповісти.
– А навіщо ти тоді з ним спілкуєшся?! – обурилася Ольга. – Адже це зовсім не дружні вчинки.
– Ну я єдиний, хто з ним усе ще дружить, інші вже перестали спілкуватися. І взагалі, ми з дитинства разом, дружбани, – пояснив дружині Павло.
Ольга лише зітхнула, вже передчуваючи, що їй доведеться витерпіти на весіллі. Але там Гліб несподівано поводився майже скромно. Лише виголосив якийсь дивний довгий тост про втрату нареченим свободи. На цю його провокацію Ольга вирішила не реагувати надто гостро. Павло вдячно потиснув руку дружини – її стриманість він оцінив.
Коли Ольга завагітніла – вперше після тридцяти, та ще й із важким токсикозом, Гліб знову почав влазити в їхнє життя. Павло проводив увесь вільний час із дружиною. А його друг приїхав, щоб поспілкуватися. І одразу пройшов у вітальню, де на дивані лежала Ольга.
– Ну що, симулянтка, гість прийшов, встала б, чаєм напоїла мене! – обурився він. – А може, і чимось іншим для апетиту. Я ось тут креветок приніс, зваримо.
Ольга позеленіла і потягнулася по тазик, що стояв поруч. Бігати щоразу в санвузол у неї вже не було сил.
Гліб одразу ж вийшов, а з кухні пролунав його голос.
– Та прикидається Ольга, чого ти? Я тільки про креветки сказав, їй уже погано.
– Але їй справді важко, – підтримав дружину Павло.
– Ну і нічого тоді було вагітніти, – твердо заявив Гліб. – Ось у мене немає дітей, офіційно, звісно, а так-то, може, десь п’ять-шість малюків і бігає. Але тільки їхнім матерям розуму не вистачить мені батьківство нав’язати. Я щойно розумію, що справа йде до серйозних стосунків, квартиру міняю, роботу, номер телефону. Нехай спробують знайти.
– Слухай, ми тебе забули запитати! – зупинив його Павло. – Усе, давай, іншим разом зайдеш. Ользі погано, а мені ніколи. І зайвий раз дратувати дружину їжею і посиденьками на кухні теж не хочеться.
– Ось, Пашко, ти вже в неї під каблуком! – засміявся Гліб. – Лиха біда початок, потім і зовсім станеш тапочки в зубах дружині приносити. Ви ще на пологи разом підете! Поповните список ненормальних.
Павло випровадив гостя. А Ольга, прикривши очі, тріумфувала. Чоловік відстояв їхню сім’ю й узагалі заступився за дружину, отже, не такий сильний вплив на нього Гліба.Тури для сімейної відпустки
Але після народження їхнього первістка Діми все змінилося. Павло тепер залюбки ходив гуляти з коляскою парком, іноді пропадав по кілька годин. Одного разу, коли чоловік пропустив годування, Ольга почала йому телефонувати. Телефон виявився вдома. Довелося одягатися і бігти в парк, де Павло гуляв із Дімою.
Здалеку вона почула крики сина і гучний голос Гліба, який реготав над якимось черговим своїм жартом. Ольга прискорила крок. На найближчій алеї з’явився візок із Дімою, який захлинався криком. Ні його батька, ні Гліба поруч не було. Їхні голоси лунали з-за кущів на сусідній алеї.
Розлютившись, Ольга взяла візок із сином і покотила його додому. Вона вирішила провчити недолугого батька, який кинув маленького сина без нагляду. Ольга була впевнена, це Гліб знову збивав її чоловіка з правильного шляху. Візочок удома вона завбачливо прибрала подалі, щоб його не було видно одразу. Погодувала Діму і переодягла його – малюк був увесь мокрий і сильно захрипів.
Години за дві, коли їй уже набридло чекати, у дверному замку повернувся ключ. У квартиру обережно увійшов блідий Павло. За його спиною маячив незвично мовчазний Гліб. Ольга вийшла з кухні, запитала суворо.
– Ну давай скоріше мені Дімку, йому їсти давно пора. Де дитина, чому ви самі?
– Ольго, тут така справа, – заюлив Гліб, – ми, здається, його загубили. Ти не брала?
– У сенсі, загубили?! – обурилася Ольга. – Це ж не кошеня, двомісячна дитина зникла! З коляскою, мабуть. Як таке можливо?
– Ну ми знайомих зустріли, відволіклися, візок залишили на алеї, він кричав, було добре чутно, потім замовк, – охоче розповідав Гліб.
Павло в цей час ховав очі. Він уже побачив колесо від візка, що стирчало в коридорі.
– Тобто, ви кинули двомісячне немовля і пішли? – уперла руки в боки Ольга.
– Ну, з твого боку, може, це й так виглядає, – хмикнув Гліб. – Ми були поруч, чули, як він кричав.
Ольга виштовхала друга чоловіка за двері, пояснивши йому, що тут Глібу більше не раді. Потім відбулася не менш складна розмова з Павлом. Той теж спочатку не усвідомлював своєї провини. І лише потім зрозумів увесь жах ситуації. Поки вони з Глібом спілкувалися зі знайомими, з Дімою могло трапитися все що завгодно.
Після цього випадку Глібу було надовго відмовлено від дому. Але через п’ять років у подружжя народилася друга дитина, дочка Ліза. І Павло несподівано захотів, щоб найкращий друг став її хрещеним.
– Ні, такого точно не буде! – обурилася Ольга. – Хрещений батько має бути надійною людиною. А твій Гліб узагалі під цей опис не підходить.
– Та годі тобі старе згадувати, він змінився, – відповідав їй Павло.
Але Ольга слабо вірила в те, що Гліб здатний змінитися. А знову побачивши на його обличчі глумливу посмішку, вийшла з себе і заявила Павлу, що жодних компромісів не буде. Такого хрещеного їхній Лізі не потрібно.
Тоді в родині стався перший серйозний розкол. Павло три ночі не був удома, жив у Гліба. Потім все ж прийшов з повинною головою, але з його другом Ольга так і не спілкувалася.Тури для сімейної відпустки
На п’ятий Новий рік Лізи вона задумала для дітей грандіозне свято за містом у своїх батьків. З фігурами, що світяться, і сніговими скульптурами, аніматорами та конкурсами. Вони покликали багато гостей. Ольга щиро розраховувала на допомогу чоловіка у вирішенні організаційних питань, але той несподівано сказав, що не може. І взагалі, зустрічатиме Новий рік із Глібом, раз другу не можна приїхати до них.
Вони посварилися, Ольга була сильно вражена. Цього разу Гліб перемагав, причому з помітною перевагою. Павлу явно набридло сімейне життя, сповнене обмежень. А поруч був друг-холостяк, завжди готовий як слід повеселитися. Звичайно ж, це було куди веселіше, ніж необхідність зображати Діда Мороза в накладній бороді.
Та ще Гліб підлив масла у вогонь. Весь вечір і ніч у соцмережах він надсилав Ользі знімки з Павлом, який веселиться в компанії незнайомих їй жінок. Нічого надто зухвалого на фото не було, але виглядав її чоловік явно задоволеним життям.
Ользі дуже хотілося помститися Глібу. Так, щоб той раз і назавжди відчепився від її чоловіка. Але що вона могла зробити? Поміркувавши, Ольга, нарешті, придумала ідею, яка цілком могла б зійти за жарт самого Гліба. Звісно, якби він до неї додумався.
На сайті знайомств і в міських популярних спільнотах, на дошках оголошень вона виклала анкету з фотографією Гліба із соцмереж. Текст придумала сама, він був доволі оригінальним: “Батько-герой, багаторазовий аліментник, що переховується від своїх колишніх, познайомиться з наївною дівчиною. Підкорю вас мільйоном безглуздих жартів. Опущу самооцінку нижче плінтуса. Написати мені можна тут”.
Ольга вказала адресу сторінки Гліба в інтернеті і почала чекати результатів.
Через кілька днів Павло з подивом дивився на свій телефон, який буквально розжарився від скарг і прокльонів, які повалили від найкращого друга. Той буквально божеволів від популярності, що нахлинула. Йому раптово написали навіть ті жінки, з якими Гліб розлучився кілька десятків років тому.
П’ятеро з них уже познайомилися в коментарях до обговорення його анкети і збиралися подавати колективний позов на встановлення батьківства.
Увечері Гліб приїхав до них додому, незважаючи на протести Ольги, і почав страждати.
– Не уявляю, хто мені так напаскудив! – плакався друг чоловіка. – Але ці божевільні вже знають мою адресу. А одна з’явилася на роботу, виявилося, наша начальниця – її подруга. Загалом, мене звільняють, формально за скороченням штату. Але начальниця особисто сказала, що за аморальну поведінку. І пообіцяла мені чорну мітку серед роботодавців. Вона ж у нас теж покинута, самотня.
– Ну, може, все ще не так погано, – втішав друга Павло. – Життя налагодиться.
– Вони з мене аліменти зібралися вимагати, я взагалі без штанів залишуся. Або борги будуть накопичуватися, – скаржився Гліб. – Їх уже зараз п’ятеро, а може, ще більше. Пашко, та мені сьогодні сусідка вслід плюнула й обізвала. Я з дому боюся входити, а оголошення тільки два дні висять. Що далі буде?
– А я знаю, що можна зробити, – вимовила Ольга. – Нещодавно бачила оголошення про роботу вахтою. Зарплата висока, виїхати можна на деякий час, поки все не вляжеться. Та й із гарної зарплати тобі простіше буде з аліментами розібратися. А вахтові – сам знаєш, де завгодно працюють, майже без прив’язки.
– Ольго, ну ти просто мій рятівник! – Гліб схопив її за руки із захопленням. – Я б сам ніколи до такого не додумався. Нехай тепер спробують мене знайти! Там же весь час із місця на місце або взагалі без офіційного оформлення – хто мене там відшукає? Якщо батьком не визнають, аліментів і не вимагатимуть. Павле, дивись, яка в тебе дружина, розумна! Ольго, а де ти це оголошення бачила?
– На зупинці у нас. Я навіть сфотографувала, хотіла подрузі відправити, її чоловік якраз шукає щось подібне.
– Нікому більше не показуй, мені перешли! Обіцяю, буду вічно винен, – кивнув Гліб.
За тиждень, пройшовши всі медкомісії, Гліб влаштувався на вахтову роботу в будівництві газопроводу. На вокзалі зібралися проводжаючі, і Ольга підійшла попрощатися. Обійнявши Гліба, вона тихо прошепотіла йому на вухо.
– Легкої дороги, Гліб. Жарт вийшов на славу, якраз у твоєму дусі, правда? Знала, що оціниш.
Вона зробила крок назад, спостерігаючи, як поїзд рушає, а у вікні залишається приголомшене обличчя Гліба. Тільки тепер він зрозумів, наскільки хитро був влаштований її план. Павло, який нічого не підозрював, обійняв дружину, радісно подумавши, що його дружина і друг нарешті знайшли спільну мову.
