Ось кине тебе, що робити будеш?
– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Автобуси чи що ходити перестали? – незадоволено промовив Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої. – Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути і бігти до тебе? Давай-давай, іди на автобус, не вдавай із себе… У крайньому разі виклич собі таксі, якщо вже зовсім іти не можеш.
– Ти зараз, що з Настею розмовляв? – зі сміхом поцікавився Андрій, один із тих самих друзів, що зараз безцеремонно зайняли квартиру. – Молодець, так і треба! Слова не хлопчика, але чоловіка. З бабами тільки так і можна, а то сядуть на шию і ніжки звісять.
– Во-во, не хочу, щоб вона нахабніла.
Олег недбало відкинув телефон на
диван, але сам постійно поглядав у його бік. Якщо чесно, він чекав ще одного дзвінка від Насті. Хлопець сподівався, що та проситиме його приїхати, а він після довгих умовлянь погодиться. Так Олег хотів попонтоватися перед друзями. Тільки другого дзвінка не було.
Через приблизно півгодини один хлопець підійшов до
вікна і навстіж його відчинив. Свіжого повітря йому, бачте, не вистачало!
– О, а он і твоя приїхала! Справді, на таксі. Хоча… на таксі це не дуже схоже. Он, водій вийшов, відчинив
двері, допоміг вибратися з машини твоїй Настусі. До під’їзду веде…
А Олег різко підскочив із дивана і кинувся до вікна. Хто це підвіз його наречену?
– Матвій, – крізь зуби вимовив хлопець, стискаючи кулаки. – Колега з роботи, який постійно до неї клинчі підбиває!
– А ти впевнений, що це просто колега? – доволі мерзенно усміхнувся Андрій. – Може, там щось більше?
– Матвій, – крізь зуби вимовив хлопець, стискаючи кулаки. – Колега з роботи, який постійно до неї клинчаки підбиває!
– А ти впевнений, що це просто колега? – доволі мерзенно усміхнувся Андрій. – Може, там щось більше?
– Настя мене л-ю-ю-ю-юбить, – знущально протягнув Олег. – Душі в мені не чає. А про цього хлопця вона сама мені не раз розповідала. Про його, так би мовити, залицяння. Зараз усе дізнаємося.
Заскреготіли ключі й у квартиру повільно увійшла Настя. Вона помітно накульгувала на ліву ногу і морщилася від кожного руху. Прибиральниця в офісі сьогодні була настільки “старанна”, що залишила калюжі мильної води на сходинках, ось Насті не пощастило. Добре хоч нічого собі не зламала! У цій історії є тільки один плюс, нарешті до них візьмуть нормальну прибиральницю, і співробітникам більше не доведеться самим протирати пил у своїх кабінетах.
– Я дивлюся, твій гурток був такий люб’язний, що до самої квартири довів, так? – невдоволено почав Олег, вийшовши в коридор. – Що ти йому за це пообіцяла?
– Матвій, мені просто допоміг. Без жодних умов, – втомлено промовила дівчина. Їй було занадто боляче, щоб вступати в довгі дискусії з хлопцем. – На відміну від деяких, він вчинив по-чоловічому.
– Ах, ось як ти заговорила! По-чоловічому він, значить, вчинив. До чужих дівчат він підкочує, ось що він робить! – Олег миттєво завівся. Його наречена сміє руйнувати його репутацію перед друзями! – Ти думаєш, я через кожну дрібницю маю до тебе зриватися, кидаючи всі справи? Ти що, уявила мене слухняним песиком, а себе – господинею?
– Я не хочу сваритися, тож піду в спальню, – Настя ображено стиснула губи. – Ви тут робіть, що хочете, тільки мене не чіпайте! Я сьогодні вже встигла побувати в лікарні, випити знеболювального і посваритися з прибиральницею. Мені вражень вистачило вище даху.
– А вечерю приготувати не хочеш?
– Ти весь день удома, хіба не міг що-небудь зварити?
– Так це жіноча робота, хіба не так? – Олегу немов віжка під хвіст потрапила. Він так хотів вивести наречену на емоції! Так, щоб вона почала лаятися, кричати… А він би її стусаном у кімнату відправив, може, по обличчю легенько б дав, ну, щоб знала своє місце! Після цього пацани його точно поважати почнуть!
– Ну ти ж чоловічу роботу робити відмовляєшся, чому я не можу?
Настя немов щось відчула і лайку, що рвалася назовні, замінила відвертим підколом. Нехай знає, як при друзях їй ганьбити!
– Мені здається, що я дуже поквапився, роблячи тобі пропозицію! – червоний як рак Олег намагався хоч якось виправити ситуацію. З боку дружком чулися тихі смішки, що загрожували перерости в гучний регіт.
– Поверни-но мені каблучку, ти її не заслужила! От коли виправиш свою поведінку – поговоримо.
– Поверни-но мені каблучку, ти її не заслужила! Ось коли виправиш свою поведінку – поговоримо.
Настя впритул втупилася на нареченого, сподіваючись побачити посмішку і слова “я пожартував”. Але Олег був налаштований цілком рішуче. Він вимогливо простягнув до дівчини розкриту долоню і ще раз повторив свій наказ.
– Тримай, але запам’ятай, вдруге я легко можу сказати ні!
Дівчина втекла до спальні, оглушливо голосно грюкнувши дверима. Впасти на ліжко і плакати? Так, у Насті промайнула така думка, але була з ганьбою вигнана. Терпіти таке ставлення до себе дівчина вже точно не збирається!
– Ти не переборщив? – після недовгого мовчання запитав Андрій. – Вона ж і образитися може. От кине тебе, що робити будеш?
– Та кому вона потрібна? – хмикнув Олег, повертаючись у вітальню. – Думаєш, там багато претендентів на заміжжя? Нічого, побіситься і вибачиться. Я подумаю, прощати чи викинути з моєї квартири.
– Та кому вона потрібна? – хмикнув Олег, повертаючись у вітальню. – Думаєш, там багато претендентів на заміжжя? Нічого, побіситься і вибачиться. Я подумаю, прощати чи викинути з моєї квартири.
– Ну ти крутий! Так їй і треба!
Розмова хлопців була перервана ще одним хлопком
дверей. Тільки цього разу це були вхідні двері. На тумбочці сиротливо лежав ключ, а в шафі бракувало речей дівчини. Настя пішла.
***
Якийсь час Олег з упевненістю говорив, що дівчина до нього повернеться, що вона приповзе на колінах і благатиме про прощення! І яким же шоком для нього стала новина, що Настуся виходить заміж. Так-так, за того самого колегу, який завжди оточував дівчину своєю увагою…
Та кому вона потрібна…
Виявилося, декому дуже навіть потрібна…
