Здоров’я. Спорт. Мотивація.
Старість – це така сама молодість, тільки зі своїми правилами ✔️
“Старість – така сама молодість, таке саме життя: людина хоче бути щасливою, зацікавленою у своєму житті, займатися чимось цікавим, спілкуватися – все те саме, що й у молодих.” – Наталя вважала, що ритм життя дорослої людини, якщо вона хоче бути активною і задоволеною життям, не повинен сильно знижуватися, як порівняти з молодими, тоді й старість буде більше схожа на живу молодість: “У нас яка головна подія в житті? Пенсія. Старечі канікули, як називає їх один мій знайомий – ідея хороша, але люди не знають, що з цим усім робити – починають марніти, не знаходять собі справи: у дітей свої справи, друзів хороших не всі мають, фінанси рідко дають змогу зробити щось цікаве, й складається відчуття, що життя минає – старість прийшла”.
Наталя Бехтерева, як нейрофізіолог, вважала, що проблеми завжди починаються з голови: “Закрадаються думки про старість, що життя добігає кінця, і так воно й трапляється”, – говорила вона.
“Дорослій людині насамперед потрібно зрозуміти, що старість – таке саме життя, і щоб не перетворювати життя на існування, потрібно щось робити: цікавити новим, напружувати звивини, пробувати нові види активності, ставити плани і цілі. Поки мозок людини активний і її розумові ресурси спрямовані на розв’язання якихось завдань – все чудово, але щойно цих завдань немає, мозок починає займатися самокопанням і буквально риє собі яму”, – говорила Наталя. “Доросла людина, якщо вона не може придумати собі завдання – це трагедія. Адже почати можна з малого: хоч велосипед придбати, хоч книжки хороші читати, хоч місце проживання змінити – що завгодно, але завдання і плани мають бути – мозок має їх вирішувати, інакше переключитися на дурниці”.
Мозок потрібно навантажувати правильно ✔️
“Друга проблема вікових людей: ми думаємо, що вже все знаємо і вчитися нам не потрібно”. Наталя вважала, що все життя – це навчання: “Щойно припиняється навчання, згасає життя”, – говорила вона: “Усе ж дуже просто: шахісти, вчителі, архітектори, діячі розумової сфери… Допоки вони зайняті своєю справою, аж до поважного віку – життя в них вдосталь, а мізки працюють на заздрість молодим, але тільки-но кидають – життя затихає, тому я все кажу: “Не кидайте жити, вчіться! Чого завгодно, але вчіться, навантажуйте мізки!”””. З точки зору мозку, будь-яке нове знання – це процес створення нових нейронів і нейронних зв’язків – нейрогенез. Сучасна наука пов’язує депресію зі зниженням нейрогенезу. Але щоб запустити процес нейрогенезу, вчитися і навантажувати мозок потрібно правильно.
“Не всі розуміють, що таке правильний процес навчання: узяли в руку книжку й уявили з себе інтелектуалів, а мізки то не працюють! Від ходьби ніхто себе інтелектуалом не вважає, але варто взяти до рук книжку – і одразу “професора”. Річ у тім, що ходити й читати ми навчилися так добре, що мозок не витрачає на це когнітивної енергії – ноги самі йдуть доріжкою, а очі біжать текстом, інтерпретуючи його без зусиль, – це використання старих напрацювань, вони не розвивають мозок”, – говорила Наталя. “Якщо ми хочемо, щоб мозок був активним, а життя приносило задоволення, тренувати мізки потрібно правильно: не просто читати без осмислення, як робот, а усвідомлювати. Найлегше зрозуміти, про що я говорю, – це зробити паузу в читанні і сказати: “А що я щойно прочитав? Що цікавого я виніс? Які думки я можу виділити?” Це і є думати! А звичайне читання, несвідоме – це імітація”.
Про погані спогади та думки ✔️
“Важливо розуміти, як працює наш мозок, щоб не робити життя нещасним. Припустімо, ми прекрасно розуміємо, що кожна людина зараз уміє читати так добре, ніби вона Олімпієць із читання, порівняно з тими, хто вмів читати чотири-п’ять століть тому. Чому? Тому що робимо це багато і часто – зв’язки між нейронами зміцнюються і це дається нам легко: що частіше ми щось робимо, то міцніше це закріплюється в мозку і краще виходить. Але це палиця з двома кінцями”, – каже Наталя: “Так само ми можемо жорстко консервувати погані думки і негативний настрій до життя. Я часто запитую в людей: Ви навіщо про погане думаєте, що це вам дасть? – “Не знаю, кажуть, воно саме!”””.
“Що частіше ми думаємо про погане, про страхи, про негативні моменти минулого, то сильніше вкорінюємо їх у мозку, в особистості – створюється відчуття, що вони домінують у житті, хоча це ми самі їх і укріпили постійною розумовою жуйкою: жуємо ці мізерні страхи й негатив, але пережувати не можемо. Вихід тут одночасно простий і складний: найкращий варіант – це не думати про погане і думати про хороше – так просто і складно. Думаючи про хороші моменти, про цілі та позитив, ми зміцнюємо ці моменти і створюємо таке ж мислення – адаптивне, спрямоване на пошук хорошого. Хтось бачить у дощі похмурість і смуток, а хтось бачить, як дихає природа і насолоджується довгоочікуваною прохолодою, бачить у цьому картинну естетику – це всього лише два підходи до життя. Кожен вибирає, який підхід йому зміцнювати”.
✔️ Сподіваюся, думки Наталії Бехтєрєєвої допоможуть хоча б комусь із вас пробудити другу частину свого життя і стати щасливішими.
