– Таня, моя мама скоро приїде, а в тебе нічого не готово! – кричав Сергій на свою дружину.
– Сергію, та я тільки з роботи прийшла. Затрималася трохи, – виправдовувалася Тетяна.
– Що за дурні відмовки? Справжня господиня повинна встигати все! Треба було взагалі сьогодні відгул взяти!
– У мене новий проект, мені треба його закінчити. Який відгул, Сергію? Мені зарплату не за відгули платять.
– Значить ти мою матір на свою роботу проміняла? Вона їде з іншого міста, а вдома шаром покати! Ти хоч у магазин зайшла?
– Ні, я відразу додому…
– Так я і знав!
– …але дорогою замовила доставку, – договорила Тетяна.
– Знову привезуть гнилі помідори? Або кисле молоко? Таня, продукти треба вибирати самій! – злився Сергій.
У двері подзвонили і перервали його тираду. Приїхав кур’єр із магазину.
Тетяна розібрала продукти, усі вони були гарної якості, і взялася за приготування вечері.
– Сергію, допоможеш мені? Хоч удома пропилосось, посуд за собою помий, – попросила вона.
– Мені ніколи, я поїхав на вокзал, маму зустрічати, – відмовився чоловік.
– Але вона ж тільки через годину приїде?
– Ну і що, почекаю. А раптом у місті затори, не встигну? Їй одній там на вокзалі сидіти?
– Добре, їдь, – зітхнула Тетяна.
Чоловік поїхав, а вона взялася за справи: поставила курку в духовку, зробила салат, навела лад у квартирі. До приїзду свекрухи все встигла.
****
– Таня, ми приїхали! – пролунав у коридорі голос її чоловіка.
Дружина вийшла зустрічати.
– Здрастуйте, Тамара Михайлівна, як дісталися?
– Жахливо! – відрізала свекруха без привітання. – У поїзді душно, по вагону бігали діти, шуміли. Голова розколюється. На ось, сумки візьми.
Тетяна допомогла з речами і запросила до столу.
– Ні, я на ніч їсти не буду, піду відразу відпочивати, – відмовилася свекруха. – Ти де мені постелила?
– У вітальні, зараз принесу ковдру, – відповіла Тетяна.
– Ні, у вітальні я спати не буду. Піду у вашу кімнату, там ліжко зручніше, застели мені чисті простирадла! – наказала Тамара Михайлівна і зробила наказовий жест.
– Але… – хотіла заперечити Тетяна.
– Ніяких “але”! Ти чула, що мама сказала? – перебив Сергій.
– А як же ми…
– Поспимо у вітальні, нічого не трапиться. Мамі потрібен комфорт.
Тетяні довелося погодитися, сперечатися з чоловіком і його матір’ю було марно.
****
Наступного ранку Тамара Михайлівна встала раніше за всіх. Коли Тетяна прокинулася, Сергій уже пішов на роботу.
– Як ти довго спиш, Таня, – поцокала язиком свекруха. – Твій чоловік уже давно пішов, ти йому навіть сніданок не приготувала.
– Сергію на роботу о восьмій, а мені о десятій. Ми завжди в різний час встаємо. А вранці він не їсть – перекушує потім у їдальні на роботі.
– Не їсть, бо ти не готуєш!
– Ні, він просто не хоче. Думаєте, я не пропонувала?
– Погано пропонувала, значить! У мого Сергійка завжди був хороший апетит!
Тетяна зітхнула, терпіти свекруху було важко. Вона поставила варитися каву і відчинила вікно, провітрити.
– Ти що? – закудахтала Тамара Михайлівна. – Мене ж продує! Зачини зараз же!
– Так ідіть у кімнату тоді! – не витримала Тетяна.
– Ти мені не груби! Це квартира мого сина і я буду сидіти там, де захочу.
– Я тут теж живу.
– На пташиних правах!
Квартиру, в якій жило подружжя, Сергій купив ще до шлюбу. І житлоплощею свекруха часто докоряла Тетяні, адже в тієї ніякого приданого не було.
– Я сьогодні хочу пройтися магазинами, покажеш мені тут що і де купити. А то набудували у вас торгових центрів, заплутатися можна, – незворушно продовжила Тамара Михайлівна.
– Я з роботи сьогодні повернуся пізно, попросіть Сергія вам допомогти.
– У сенсі з роботи? Сергій сказав, що ти взяла відпустку на мій приїзд? – обурилася свекруха.
– Відпустку? – здивувалася Тетяна. – Та хто мені її зараз дасть? У мене проєкт горить.
– Недарма син сказав, що ти в кар’єру вдарилася! І сім’ю на роботу проміняла!
– Тамара Михайлівна, нікого я ні на що не міняла!
– Воно й видно! Ми з Сергієм уже домовилися, що ти мені в усьому допоможеш, місто покажеш, зводиш куди-небудь. Мені що, весь тиждень вдома самій сидіти?!
– А чому ви мене не запитали – чи буде в мене можливість із вами гуляти?
– Бач, яка! Я приїжджаю раз на півроку, зобов’язана знайти час!
– Тамара Михайлівна, вибачте, але я не ваша дочка. У вас є син, ось нехай він вас і розважає, – відповіла Тетяна і вийшла з кухні.
Кави вона так і не випила, швидко зібралася і поїхала на роботу.
***
– Сергію, Сергію! – зателефонувала Тамара Михайлівна синові, щойно Тетяна пішла з дому. – Твоя дружина… вона…
Далі в трубці почулися гіркі схлипування.
– Мамо, що сталося? – занепокоївся Сергій.
– Твоя дружина сказала, що я їй ніхто! І допомагати мені ні в чому не буде! – вона взяла театральну паузу і продовжила. – Сказала, щоб ти сам зі мною няньчився, раз ти мій син! Нагрубила мені, накричала, і на роботу втекла, навіть чаєм не напоїла!
– Таня? Нічого собі…
– Так, твоя Таня! Прикидається милою овечкою, а сама кричала як фурія! Ти б чув, – Тамара Михайлівна шумно висякалася. – Синочку, приїжджай, будь ласка. Що я тут одна робитиму?
– Мам, але в мене зміна на заводі, кинути не можу. Немає на кого виробництво залишити, – виправдовувався Сергій.
– Тоді змусь цю свою, щоб приїхала! Тебе-то вона послухає, це мені нагрубити можна. Звісно, добре сваритися з безпорадною літньою жінкою, – застогнала Тамара Михайлівна.
– Мамо, не переживай! Я зараз же їй зателефоную! Заспокойся, приляж, відпочинь поки що.
***
Закінчивши розмову з матір’ю, Сергій одразу ж зателефонував дружині.
– Ти навіщо мою матір образила? – запитав він грубо.
– Я нікого не ображала, Сергію.
– Так? А чому вона мені дзвонить вся в сльозах? Ти мала з нею сьогодні залишитися, сходити по магазинах! А ти її кинула!
– Чому повинна? Хто це сказав?
– Ми з мамою вирішили, що так буде зручніше.
– Зручніше кому?
– Усім!
– А коли вирішували, мене чомусь забули запитати?
– Тобі сьогодні мама вранці сказала, могла б зателефонувати начальнику і відпроситися!
– Ти ж знаєш, що в мене серйозний проєкт! Я стільки сил у нього вклала. Мені зараз вкрай важливо його закінчити і здати.
– Ну передала б його кому-небудь, у чому проблема?
– І щоб оплату за нього хтось інший отримав, так?
– За тиждень нічого б не сталося!
– Це ти так думаєш!
– Усе, мені набридло з тобою сперечатися! Відпрошуйся з роботи і їдь додому, мама чекає! – наказав Сергій і вимкнув телефон.
– Що сталося? Ти чого така засмучена? – підійшла до Тетяни її колега Лариса, коли та закінчила розмову.
– Ой, та вдома бардак. Свекруха приїхала і ось із чоловіком насідають на мене, – поскаржилася Тетяна. – Навіть додому йти не хочеться.
– Зовсім усе погано?
– Ти навіть не уявляєш, на скільки…
– Ну якщо не хочеться йти додому, значить, не треба, – підморгнула Лариса.
– А мені нікуди більше йти, Лар…
– Здається, я знаю чим тобі допомогти.
***
– Ти що собі дозволяєш?! – кричав у слухавку Сергій.
Він повернувся додому і не застав дружину вдома. Мало того, її речей теж не було.
– Досить кричати на мене, – спокійно відповіла Тетяна.
– Ти хоч знаєш, що сьогодні було? Мама пішла гуляти містом одна, заблукала, їй стало погано. Я зірвався з роботи і піввечора її шукав, а потім заспокоював! І все через те, що ти не могла з нею побути!
Тетяна посміхнулася. У той час, поки чоловік шукав свекруху, вона збирала речі в нього в квартирі і дякувала долі, що нікого не було вдома. Цього часу їй якраз вистачило, щоб усе забрати і з’їхати.
– Зате провів час із матір’ю, Сергію, – відповіла Тетяна на обурення чоловіка.
– Ти в своєму розумі? Де взагалі ходиш?! Швидко повертайся додому! Я не хочу, щоб моя мати переживала через твої дурні витівки!
– Ні, Сергію, назад я не повернуся, – холодно сказала Тетяна.
– Що?! – заревів чоловік. – А про матір мою ти подумала? А про мене? Я один тут буду все розсьорбувати? Щоб за годину була вдома!
– Це твій дім, Сергію, а не мій. Мені це Тамара Михайлівна чітко дала зрозуміти, – так само холодно відповіла Тетяна. – Побудете цього разу з матір’ю удвох.
Сергій ще щось закричав у слухавку, але дружина його не чула – вона відключила дзвінок і заблокувала його номер.
Колега Тетяни Лариса запропонувала їй зняти квартиру, яку нещодавно купила. Сама вона жила в заміському будинку з чоловіком і дітьми. А квартиру вони взяли, щоб вкласти накопичення в нерухомість.
Проєкт Тетяна успішно здала, за що їй дали хорошу премію, підвищили на посаді та збільшили зарплату. Відпустку вона все ж таки взяла, але витратила її не на свекруху і чоловіка, а на себе. Разом із Ларисою, яка теж захотіла відпочити, вони полетіли на море і чудово провели час. А коли Тетяна повернулася – подала на розлучення.
