– Лізо! Ну що ти, як опудало, справді? Як не гляну, а ти знову у своєму халаті! Вчися он у Катьки, Віталікової дружини, – вона завжди при параді! А ти, коли додому з роботи приходиш, навіть не можеш себе до ладу привести!
– Ти пропонуєш мені після роботи ще біля дзеркала дві години стояти і по дому на підборах ходити?!
Ліза обурювалася напівголосно. Це не перша подібна розмова, яка виникла в неї з чоловіком. Катя, дружина найкращого друга Андрія, завжди незримо маячила в їхніх стосунках.
– А чому я маю на тебе втомлену весь час дивитися?
– Тому що я справді втомлена! Я пашу, як кінь, за чотирьох, за двадцятьох, та як завгодно! Замість того щоб мене підтримати, ти тут влаштовуєш фарс на рівному місці!
– Я зараз зайду в кухню, а там макарони по-флотськи, так? Або що, курку кинула в духовку і готово? Ти ж жінка, зрештою, має ж бути якесь бажання піклуватися про чоловіка?
Ліза тільки руки підняла, від втоми ледь міркувала. Прикро було, що він її не розуміє. Вона й справді багато працює, ніколи їй готувати, марафет удома наводити. Хочеться хоча б годину на день собі приділити, а не стирчати біля плити, кашоварячи.
– Ось у Віталіка дружина розумниця, треба було і мені таку собі шукати, а я на тобі одружився. І мати моя казала, що ти кар’єристка, толку від тебе не буде. А я не послухав, все одно на тобі одружився, а ти не цінуєш ні чорта!
Андрій кинув ганчірку, яку тримав у руці, психанув, вилетів на балкон. У минулі часи, коли Ліза ще була зовсім юною, могла вискочити за ним, спробувати врегулювати, врятувати ситуацію. Але зараз жодного бажання возитися з ним не було. Як би Єлизавета себе не поводила, що б не робила, чоловік завжди залишиться незадоволений.
“Це нелюба має бути ідеальною. А коханій все можна, запам’ятай, Лізо”: сказала якось подруга. І слова ці тепер засіли в пам’яті.
Мало було проблем, так ще й свекруха могла зателефонувати і почати вести бесіду точно на таку саму тему. Що Ліза мало часу проводить удома, і взагалі, вона, як жінка, повинна чоловіка плекати, а то візьме й піде до іншої. Ось тільки останнім часом Ліза думала, що це вже звучить не так страшно.
…Через кілька днів Андрій і Ліза вирушили на день народження Віталіка. І там чоловік не соромився. І так себе покаже, і так, і сяк, і все нахвалює, як Катя готує, як поводиться, та на дружину поглядає, щоб реакцію її побачити. Тільки так стало Лізі прикро, що вона на балкон вискочила і стояла там, намагаючись стримати сльози.
Віталій вийшов на балкон, простягнув їй куртку.
– Ти доглянь за своїм другом. А то він тобі в очі посміхається, а сам дружину твою нахвалює. І вдома мені вже всі вуха прожужжав, яка вона чудова. Того й гляди, відведе!
Віталій, почувши репліку Єлизавети, завмер на секунду, а потім розреготався, за звичкою закинувши голову.
– Ну й дурень твій Андрій. А я своїй навпаки говорив кілька разів, що ось як добре, що Ліза працює, чоловікові не треба стільки гарувати. Усім здається час від часу, що за чужим парканом трава зеленіша. Ти не звертай уваги, він схаменеться, нікуди не дінеться!
Ліза вислухала Віталія, засмутилася, що він її слова всерйоз не сприйняв. Повертатися за стіл не хотілося, і піти додому теж було неввічливо. Усе-таки вона повернулася, на чоловіка навіть очей не піднімала. Зате Андрій розхохорився, хвіст свій, як павич, розпушив, задоволений весь.
У його розумінні він свою дружину провчив. Ось зараз Ліза відчує, що чоловік у будь-який момент може піти, і обов’язково зміниться. І вдома буде зустрічати його при параді, і готувати буде краще і більше. І взагалі, все у них тепер зміниться.
Та тільки не знав Андрій, що Ліза думала зовсім про протилежні речі. І якось увечері, вирішивши, що недостатньо дружину намучив, Андрій знову завів свою платівку.
– А ти бачила, Катя в блондинку перефарбувалася? Постійно змінюється, чоловіка радує, щоб він не занудьгував! А ти, як ходила брюнеткою, так і ходиш. Хоч би теж собі що-небудь зробила, може стрижку якусь іншу або волосся пофарбувала. Катя он старається! А ти…
Ліза відчула, що тримається з останніх сил. Вона тільки й чула це ім’я, від якого її вже трясти починало.
– Ти бачила, що вона на дні народження чоловіка була на яких підборах? Вона і вдома, напевно, на шпильках ходить, щоб чоловіка порадувати! А ще Катя…
– Катя… Катя! От і вали до своєї Каті! Що, думав, що є стелитися килимком під тебе буду?! Мабуть, і так надто багато стелилася, раз ти так зручнісінько сиганув мені на шию, кинув сідло і їдеш собі приспівуючи!
– Лізо!
– А не треба мені тепер рот закривати. Я вже тебе наслухалася, тепер ти мене послухай. Давай, збирай речі і вали. Квартира моя, збирай манатки і йди знімай якусь кімнату в гуртожитку! І машину мою теж постав, я її до шлюбу купувала. І не забудь, що в тебе ні грошей, ні накопичень немає. Не забудь, що я майже вчетверо більше за тебе заробляю! Усі твої відпустки, поїздки за кордон – усе моя заслуга! Думаєш, Катя буде тебе по закордонах катати?! Та вона жодного дня у своєму житті не працювала! Катя красуня, Катя розумниця! А ти будеш цю Катю забезпечувати?
Слова ці обрушилися на Андрія, немов відро крижаної води. Послухав він дружину, затулив рота і сидів, насупившись. Прикро було Лізі, що він її завзяття не цінує. Вона кар’єру будує, заробляє, оре, якщо вже він не здатний на сім’ю заробити, а замість банальної подяки тільки про себе гидоти вислуховує!
Два дні Ліза з Андрієм не розмовляли. Така вже він людина, що вибачитися не здатен. Але все-таки підійшов Андрій, сухо сказав дружині, що почувається винним, та тільки по фізіономії його було видно, що незадоволений просто, як його хвацько на місце поставили.
– Чоловіка свого поважати треба, щоб він себе дурнем не почував! – буркнув під ніс Андрій відразу після своїх незручних вибачень.
– А ти чоловік чи дитина, у якої потрібно емоції контейнувати? Добре ти влаштувався. Забезпечувати тебе треба, облизувати тебе треба, ще й висловити нічого проти не можна, а то мужиком себе перестанеш почувати. Мужик себе мужиком почуває незалежно від того, що навколо відбувається! А те, як ти поводишся, Андрію, взагалі на мужика не схоже!
На цьому їхня розмова обірвалася. Андрій навіть спробував речі зібрати, хотів дружину провчити. Та тільки після її останніх слів побоювався, що вона за ним не побіжить тепер слідом.
Він розраховував, що зараз наговорить їй гидот, злякається Ліза, почне під його дудку танцювати, а все не так пішло, не за планом.
І наступного дня він із дружиною не розмовляв, усе бурчав собі під ніс, а вибачитися сміливості не вистачало. Та й як же він тепер буде її повчати, якщо вона може так різко відсіч йому дати? Але ж і справді, розлучиться з дружиною, не буде в нього ні машини, ні квартири трикімнатної. Не буде поїздок за кордон, ресторанів, усе це тільки завдяки зарплаті дружини, за яку вона працює.
А прийшов якось Андрій додому, а там дві валізи стоять. І тільки він хотів обуритися, а дружина йому й слова не дала вставити, тут же під ніс сунула листування, яке їй Віталій надіслав. Правильно кажуть, немає диму без вогню. Було там у них солодке листування між Андрієм і Катею.
Помикався Андрій, вибачитися намагався. Та дружину вкотре хотів винною виставити, щоб відповідальність за свій вчинок не брати.
– А можливо, якби ти на підборах ходила, зустрічала мене красиво, та готувала чудово, я б нікуди не пішов!
– А можливо, якби ти працював нормально, а не на шиї в мене сидів від самого початку, у мене час був би, щоб себе до ладу приводити! Зрада – це особистий вибір, Андрію. Це не обставина. Це ти вирішив так вчинити і вчинив! Це не випадковість, якій можна підібрати відповідне виправдання.
І слова Лізи стали останньою крапкою. Андрію довелося забрати свої валізи і піти.
Швидко чоловік зрозумів, як сильно він облажався. Катя-то, виявляється, далеко не така свята, як йому здавалося. І права качає, і гроші їй постійно потрібні, і на роботу йти відмовляється.
І Катя через деякий час зрозуміла, як помилилася, обравши замість свого працьовитого чоловіка таку непостійну людину. Та тільки так вони вдвох і жили, звинувачуючи одне одного в нещасливих стосунках. Бо якщо розійдуться, йти їм було нікуди.
А Ліза через кілька років знову заміж вийшла, та тільки за іншу людину. І працювали разом, і одне одного кохали по-справжньому. І байдуже, в чому вона ходить – у домашньому костюмі, в халаті чи у вечірній сукні.
Якщо людину кохаєш, головне, що вона поруч, здорова і щаслива. А всі ці умовності вже ніякої ролі не відіграють! Правда ж?)
