Кирило побачив її в поліклініці. Неймовірно красива дівчина з відчуженим виглядом сиділа біля кабінету психотерапевта. Хлопця ніби струмом прошибло: “Це вона! – подумав він, – моя майбутня дружина!”
Дочекався, коли незнайомка вийде від лікаря і попрямував за нею до гардероба. Їй подали пальто, він буквально перехопив його в гардеробниці й галантно допоміг дівчині одягнутися.
– Мене Кирилом звати, – представився він з усмішкою, – а вас?
Дівчина байдуже кинула.
– Анна, – і пішла до виходу.
Кирило – за нею.
– Будь ласка, не тікайте, – попросив він на ходу, – я не зможу без вас жити!
Дівчина зупинилася, різко повернулася і запитала, дивлячись Кирилу просто в очі.
– Правда?
– Правда, – відповів той, трохи зніяковівши, – ви вірите в кохання з першого погляду?
– Ні, не вірю, – Анна знову пішла швидким кроком, – я взагалі в кохання не вірю.
– Чому? Вас хтось образив? – у голосі Кирила було стільки участі, що дівчина знову зупинилася.
– Вам справді цікаво?
– Звичайно! Я хочу знати про вас усе!
– Тоді…, – Анна на секунду задумалася, – підемо до вас…
– До мене? – сторопів Кирило.
– Ну, ви ж хочете знати про мене все?
– Хочу…
– Тоді йдемо?
– Йдемо…
Вони мовчали до самого будинку. Хлопець, звісно, розгубився, не очікував нічого подібного, і тепер гарячково думав, що і як зараз відбуватиметься.
Пройшовши на кухню, Анна по-хазяйськи озирнулася, поставила чайник, дістала горнятка з сушарки.
– Ви ж не проти? – поцікавилася вона так, між іншим.
– Тільки – за! – бадьоро відповів Кирило, намагаючись не видати свого хвилювання.
– Може, перекусити що-небудь знайдеться? – запросто запитала Анна, – зранку нічого не їла.
– Пельмені влаштують?
– Влаштують, – усміхнулася дівчина…
– Ну, а тепер поговоримо про кохання? – підкріпившись, Кирило знову осмілів, – ви обіцяли…
– А що про нього говорити? – Анна засумувала, – Суцільний обман. Спочатку люди клянуться у вічному коханні, а потім зраджують одне одного без сорому й совісті. Ще й знущаються наостанок.
– Це ви з власного досвіду такий висновок зробили?
– Не тільки. Жіноче сарафанне радіо, знаєте: стільки історій чула, що більше ніхто не змусить мене повірити в щирі почуття.
– Ясно. Вас зрадив коханий чоловік?
– Зрадив.
– Розкажете?
– Навіщо?
– Зрозуміти хочу: як можна передати таку прекрасну дівчину!
– Ну, ви й улесник, – Анна посміхнулася, – гаразд, розповім. Ви ж не відв’яжетеся. Хоча там і розповідати особливо нічого…
– І все-таки? Відкрийте таємницю першому зустрічному!
– Першому зустрічному? Та в мене таке відчуття, що я вас років десять знаю, – знову посміхнулася дівчина.
– Ось бачите: це знак! – розсміявся Кирило, – тож давайте: як на духу!
– Ну, гаразд. Слухайте. Ми зустрічалися понад рік. Він був такий уважний, турботливий. Клявся в коханні. Я йому повірила.
Коли запропонував жити разом, погодилася. Адже я теж його любила. Хотіла бути завжди поруч.
Спочатку все було добре, а потім він різко змінився. Став грубим, перестав звертати на мене увагу. Коли я намагалася з ним поговорити, він відповідав, що я його дістала, що вимагаю незрозуміло чого, що поводжуся як маленька. А потім і зовсім заявив, що ми повинні розлучитися. Мовляв, він зустрів жінку своєї мрії і хоче бути тільки з нею.
– І ви розлучилися?
– Він буквально викинув мене зі свого життя! Як я не просила, як не плакала, він був невблаганний: забирайся, кричав, ти мені набридла!
Так я і залишилася одна. З розбитим серцем, купою комплексів і депресією, яка накрила мене з головою. Ось, тепер до психотерапевта ходжу. Лікуюся. Ну, ви бачили…
– Бачив. Та тільки не вірю я в цих психотерапевтів. А ось я точно знаю, як вас вилікувати!
Анна подивилася на Кирила з цікавістю.
– І як?
– Закохатися вам потрібно! Пам’ятайте: клин клином вибивають!
– А себе ви, звісно, пропонуєте як “клин”?
– Чому ні? – Кирило посміхався на весь рот, – я готовий!
– Готовий до чого?
– Одружитися з вами!
– Ось так одразу?
– Одразу! Я вас усе життя шукав!
– Божевільний…
– Так! І закоханий! Згодні стати моєю дружиною?
– Не знаю… Я поки що не готова до нових стосунків.
– От разом і підготуємося! Я допоможу! Кохати вас буду! Ви просто не зможете не полюбити мене у відповідь!
– А ви самовпевнений…
– Ні, не так. Скажімо по-іншому: я вірю! Вірю, що все в нас вийде! То як? Завтра в РАГС?
Анна не вірила в те, що відбувається, а потім і її захопив азарт.
– А давайте! Була не була!
Вони розписалися. Жили добре, дружно. Через рік народилася донька. Кирило був щасливий. Самовіддано вкладався в сім’ю: і морально, і матеріально. Старався, працював, допомагав дружині в усьому. І кохав! Безмірно.
Аня, здавалося, теж була щаслива. Щоправда, про кохання ніколи не говорила, але Кирилу цього й не потрібно було. Він жодного разу не пошкодував, що так поспішно одружився.
Турбувало тільки одне: іноді Анну раптово накривало якесь заціпеніння. Вона завмирала на півслові. Могла кілька хвилин сидіти і дивитися в одну точку, не помічаючи, як з очей течуть сльози. Потім приходила до тями і жила далі, як ні в чому не бувало.
“Невже вона досі кохає його? – думав Кирило, – а, якщо ні, то чому так страждає? Що, якщо вона нещасна зі мною?”
Запитати Анну навпростець у Кирила не вистачало духу. Не хотів він засмучувати дружину, і тривожити не хотів. Вирішив почекати.
І мав рацію.
Одного разу прийшов додому, а там – накритий святковий стіл із шампанським та улюбленими сімейними стравами.
“Невже забув про якусь дату?” – промайнула думка.
А дружина – вродлива, ошатна, щаслива! Щебече як безтурботний птах. Посміхається. І від неї – світло і фонтан таких позитивних емоцій, що стіни хитаються!
“Та що ж таке? – Кирило гарячково намагався зрозуміти, що відбувається, – ніколи не бачив її в такому стані!”
– Що відзначаємо? – нарешті, запитав він.
– Кирюш, уявляєш? – очі Анни метали щасливі блискавки, – вона його кинула!
– Хто? Кого? – не одразу зметикував Кирило.
– Ну, ця! Та, до якої мій колишній пішов! І не просто кинула! Вона обібрала його до нитки! Яка розумниця!
– И?
– І ми сьогодні це відзначимо! Справедливість восторжествувала! Я, нарешті, – вільна!
У перші кілька секунд Кирило навіть розлютився, а потім, коли відлучився поцілувати доньку на ніч, подумав: “Ну слава Богу! Як мало потрібно для жіночого щастя! Нехай радіє…”
P. S. Ставте лайк і підписуйтесь на наш канал
