Влад повернувся з чергового замовлення раніше, ніж зазвичай, і сторопів – у коридорі стояли чоловічі кросівки сорок четвертого розміру. На вішалці висіла спортивна куртка
Це що таке?! Маринка вирішила привести в дім коханця?! У Влада очі налилися кров’ю, і він кинувся в кімнату, стискаючи кулаки.
На кухні високий молодий блондин у комбінезоні чаклував над дверцятами шафи, тієї самої, що Марина вчора просила відрегулювати.
– Ти хто? – з викликом запитав Влад хлопця.
– Нікіта, – обернувся той на голос. – Фірма “Щаслива дружина”, а я – чоловік на годину… Мене найняла ваша дружина Марина Володимирівна…
Влад трохи видихнув. Точно! Він же сам порадив Марині звернутися в одну з таких фірм! Міг би й сам здогадатися.
Чоловік кивнув і пішов у вітальню, де Марина ліниво гортала канали Смарт-ТВ. Побачивши чоловіка, вона посміхнулася.
– Ось, знайшла альтернативу! Нікіта такий милий, він уже кран у ванній полагодив, пралку відрегулював і налаштував мені нові канали на телевізорі! Зараз ось шафу робить!
– Та бачив я, – буркнув Влад і вирушив у спальню до улюбленого ПК.
Якраз зараз почнеться танкова онлайн-битва, він не повинен її пропустити.
З боку шлюб Марини і Влада здавався ідеальним, Влад працював скромним установником вікон, а Марина була успішною бізнес-леді.
Однак був у Влада істотний недолік, відмінний і виконавчий роботяга вдома був повною протилежністю себе на роботі. Усі домашні справи Марині доводилося робити самій без участі чоловіка. І часом доходило до цілковитого абсурду!
Взяти хоча б випадок із шафою у вітальні, Марині потрібно було її пересунути трохи вправо, буквально на метр. Вона безпорадно подивилася на шафу, потім на чоловіка. Той у цей момент уважно читав новини футболу на телефоні, раз у раз щось коментуючи вголос.
– Ти мені не допоможеш із шафою? Без чоловічої сили мені тут точно не обійтися! – звернулася Марина до чоловіка.
Той зробив вигляд, що не чує її, жінка повторила своє прохання. Друга спроба дійшла до адресата, Владик підняв голову і пробурчав на повному серйозі.
– Мариш, давай сама! Ти в нас фітоняшка, абонемент у найкращий зал міста маєш платиновий! От і доведи, що недарма тренерів годуєш! Скажімо так, це буде вправа на спину і стегна! А я подивлюся на твої успіхи в спорті. Сьогодні я весь день склопакети тягав на п’ятий поверх без ліфта, поперек просто вогнем горить!
Марина вухам своїм не повірила… Хіба любляча людина може так сказати? Це що, жарт?! Але по серйозному обличчю чоловіка було зрозуміло, що він анітрохи не жартував.
Марина не стала сперечатися, махнула рукою, вперлася ногами в підлогу і, немов справжній силач на арені цирку, зрушила громіздку шафу в потрібне місце. Весь цей час благовірний мовчки спостерігав та посміювався.
Сама ж Марина весь вечір провела, морщачись від болю в спині, все-таки шафи придумані для того, щоб їх рухали чоловіки, а не їхні другі половинки!
Влад же поводився як ні в чому не бувало, навертав за трьох печеню, яку майстерно приготувала дружина, і сварив політиків, що так бездарно поводяться по відношенню до роботяг.
Це був його коник – владу лаяти за вечерею, фішка, так би мовити.
Марина щодня просила Влада про ту чи іншу побутову “послугу”.
– Владику, у нас розетка згоріла! Владе, щось у ванни злив засмітився! Ти не міг би мені налаштувати підписку в онлайн-кінотеатрі? Можеш відрегулювати ніжки в пральної машини? Там просто без ключа не обійтися!
– Маріш, відчепись, а? Подзвони у фірму, де надають чоловіка на годину, прийде спеціально навчений чоловічок і все зробить! Що ми, мало заробляємо, зрештою?
Спеціально навчений чоловічок, причому дуже симпатичний, з’явився і зумів змінити життя Влада просто до невпізнанності.
Під час вечері Влад був неприємно здивований, одне з місць займав не хто інший, як… Нікіта! Хлопець змінив комбінезон на худі з джинсами і з апетитом поглинав фірмові голубці Марини.
– Микито, добавочку? – охоче запитала жінка, побачивши, що тарілка “чоловіка на годину” спорожніла.
Той охоче простягнув її Марині.
– Микито, а тобі додому не пора? – зі злістю запитав Влад. – Давай вечеряй і закругляйся!
– Я… – почав було хлопець.
Але його випередила Марина.
– Він нікуди не піде! У нас у домі купа чоловічої роботи! Накопичилася за весь цей час! Я постелю йому в кімнаті для гостей! – обдарувала Марина чоловіка чарівною посмішкою. – У нас із його фірмою безстроковий договір, за фактом виконання!
Влад хотів було ввернути щось єхидне, але тут же подавився голубцем і вийшов з-за столу. Потім грав усю ніч, вражаючи направо і наліво есесівців третього рейху. У кожного з них було миле обличчя Микити…
Уранці Владик нашвидкуруч випив кави і пішов на роботу злий, як вівчарка.
Увечері він став свідком такої картини – Марина і Микита сиділи за швейною машинкою і щось шили. Він ще й на машинці може, як Матроскін?! Виявилося, що чоловік на годину може і шви обмітати, навіть знає корисні лайфхаки з догляду за машинкою…
Влад проковтнув образу і пішов на кухню вечеряти. Курка відмовлялася ковтати, салат був несолоним, а морс надто кислим, і взагалі у Влада було якесь дивне відчуття, немов дружина наставляє йому роги.
Він схопився і кинувся у вітальню до дружини з юним чоловіком на годину, ті завзято сміялися.
– Довго цей “чоловік на час” у нас гостюватиме? – прогарчав Влад. – Маріш, тобі не здається, що його відрядження затягнулося?
– Владе, давай вийдемо, – Марина перестала сміятися і вмить стала серйозною.
Подружжя вийшло на подвір’я, сіло в альтанці, Марина подивилася в очі чоловіка і сказала з металевими нотками в голосі.
– Владе, я не ломовий кінь! Згодна, ти втомлюєшся, але і я втомлююся нітрохи не менше! Я не працюю фізично, але морально я дуже виснажена! Приходжу додому і бачу домашнього кота на ім’я Владик! Так-так, саме кота! Ти теж їси, спиш і ходиш у туалет, як домашній улюбленець! Згодна, ти приносиш гроші, але це ще не все в сімейному житті!
– А що головне? – не зрозумів Влад.
– Взаєморозуміння і почуття ліктя! – відповіла Марина. – Я не прошу тебе прати, але хоча б прояви участь у побутових справах! Інакше такі ось “Нікіти” займуть твоє місце, і хто знає, в якій ніші…
– Погрожуєш?! – пошепотів Влад.
– Ні, висловлюю побажання, суто жіночі! – парирувала Марина. – Якщо ти не будеш поводитися, як нормальний мужик, Микита буде в нас жити і працювати ду-у-у-у-уже довго! У мене грошей вистачить! А коли все буде відремонтовано, я зламаю, припустімо, праску! А потім ще й кахель у ванній відірву! Ти ж не подаси на розлучення, пане Дятлов?
– Я сам ще не знаю! – насупився Влад.
Він почав нервово ходити альтанкою і раптово побачив, як з дому вийшов Микита. На обличчі хлопця була тріумфальна посмішка, немов це був не чоловік на годину, а кіт, який нишком з’їв тазик хазяйської сметани.
Влад у серцях сплюнув і чортихнувся.
Марина пішла до хати, Микита попрямував за нею, Влад посидів трохи на свіжому повітрі й пішов у будинок. У вітальні Марини не було, Микити теж. Вони сиділи на кухні й пили каву, це на ніч-то! Їх видавав запах арабіки, Влад не став заходити, став у дверях і, немов радар, налаштував вуха.
– У вас така підтягнута фігура! Скільки разів на тиждень ви займаєтеся? Просто моя сестра теж ходить у зал, але результату поки мало… Чи це заслуга ваших батьків?
Нікіта солов’єм співав у вуха Марини, і тій це подобалося. Жінка так скучила за компліментами, що вбирала їх, немов губка, а хлопець і радий старатися, вправлявся в красномовстві.
– Я захоплююся вашою красою і діловою хваткою! Бути розумною і красивою одночасно майже нереально, але ви руйнуєте всі стереотипи, Мариночко!
“Мариночка”?! Влад стиснув кулаки і хотів було увірватися на кухню, виписати молодому ловеласу кілька батьківських “лящів”.
Але тут на телефоні спрацював таймер. Чорт! Зараз же починається черговий бій у віртуальному просторі!
– Ти в мене ще потанцюєш, шмаркач! – зло прошипів Влад і пішов у спальню.
Наступного вечора…
– Та що таке?! Я адресою помилився, чи що?! – Влад колупав ключем у замковій щілині й не міг відчинити двері.
Він витягнув телефон, набрав дружину, та відповіла одразу.
– Зараз відчиню!
Марина з’явилася на порозі в надто зухвалому, як здалося Владу, халатику і з ходу зачастила.
– Ой, у мене стільки новин! У нас замок зламався, Нікіточка, що там сталося?
Хлопець виріс за спиною Марини і пробасив.
– Так це… сердечник розсипався! Я замок-то змінив. А то, не дай боже, додому не потрапите, треба буде МНС викликати. Ось дублікати ключів, чеки у вашої дружини.
Влад мовчки кивнув, цілком можливо, що в цьому є розумне зерно, Марина скільки разів скаржилася на цей нещасливий замок, а він тільки відмахувався.
Тим часом дружина продовжувала.
– Ми ж не їздимо на нашій “Весті”, так? Так от, я на час її довірила Микиті через Держпослуги! А то він, бідолаха, на свої гроші таксі викликає і в магазини їздить! Нехай поки що покатається, масло розжене по трансмісії! Ти не проти, милий? Хоча про що це я, машина-то моя, я її для своїх потреб брала!
Влад мало на п’яту точку не сів від цієї новини.
Так… замок, машина, що далі? Спільний відпочинок на морі з цим прищавим чоловіком на годину?! Справа пахла гасом, і потрібно було терміново вживати радикальних заходів, він спробував напустити на себе байдужість і сказав.
– Роби що хочеш!
А на душі чоловіка шкребли кішки, він нашвидку вечеряв без колишнього ентузіазму і пішов за традицією грати. Але думки чоловіка були далекі від танкових баталій, усередині боліло через це Микити.
Раптово з вітальні почувся завзятий голос дружини, вона обожнювала співати караоке, особливо пісні Анни Герман. Ось і зараз із кімнати лунало.
– Ми відлуння, ми довге відлуння одне одного…
Голос у дружини був просто приголомшливий, у шоу “Голос” вона б обов’язково посіла призове місце, Влад схопився.
– Маріша, на два слова! – з’явився Влад у вітальні.
Микита подивився на нього з викликом, але Владиславу було на це наплювати. Нехай на ровесників своїх так дивиться, він таких “хом’яків” ще в армії пачками на татамі клав!
Вони вийшли на подвір’я, сіли у своїй улюбленій альтанці, опускався тихий травневий вечір.
– Пам’ятаєш, ми тут новосілля відзначали? – раптом запитав Влад дружину. – Там ліворуч мангал стояв… Вітька ще його на вугілля перетворив…
– А Ольга, його дружина, вином облилася! – розсміялася Марина. – Солі на неї висипали цілу пачку!
– Марін, я тут зрозумів, що поводжуся як останній егоїст, – видихнув Влад. – Не приховую, я ревную до цього… Нікіти! Але й не тільки це. Мене совість мучить, напевно, вперше за довгий час!
– Що маємо – не зберігаємо, а втративши – плачемо? – Марина пильно глянула в очі чоловіка.
– Точно в ціль! – гаряче відповів Влад. – Забудь про шафи, про важкі пакети, про розетки, що згоріли. Я все буду робити сам! А хочеш, у суботу махнемо на озеро? Лід уже зійшов, посидимо на бережку, молодість згадаємо.
– Звичайно, – відповіла Марина.
– А цьому Микиті дай уже розрахунок. Третій зайвий все-таки.
– У тебе просто перезавантаження, – усміхнулася дружина.
– Ага, перезавантаження! – розсміявся Влад. – Як на комп’ютері!
Ось так кмітлива дружина провчила чоловіка.
