– Дістала вже зі своїми істериками. Іди охолонь!
Єгор зупинив машину і з насмішкою подивився на дівчину. Мовляв, чого сидиш, відчиняй двері і йди звідси. Аліса в шоці втупилася на нареченого, не розуміючи, серйозно він чи просто приколюється.
– Я цілком серйозно кажу, виходь із машини, далі я тебе не повезу. Знайшла привід для скандалу! Бачте, я з колишньою дружиною листуюся.
– Зараз десята година вечора і ми на якійсь трасі. До міста близько п’ятдесяти кілометрів. І ти хочеш, щоб я вийшла з машини? Ти зараз серйозно?
– Цілком. Треба ж тебе провчити, надто вже нахабна ти стала, отримавши каблучку. Думаєш, я вже твій з усіма потрохами і можна з мене мотузки вити? Так от, люба моя, ні! – бачачи, що дівчина не збирається виконувати його вимоги, Єгор сам вийшов із машини, обійшов її і відчинив пасажирські двері. – Виходь! Чи тобі допомогти? Наступного разу знатимеш, як тут істерики через дрібниці влаштовувати.
Аліса повільно вибралася з машини, все ще не вірячи, що це відбувається всерйоз. Вона думала, що ось-ось Єгор розсміється і скаже, що він невдало пожартував. Але ні. Хлопець мовчки сів назад у машину, завів мотор і стартував з місця, залишаючи дівчину зовсім одну на темній порожній трасі.
На вулиці було доволі прохолодно, а на Алісі лише тоненька кофточка. З речей тільки сумочка, в якій сиротливо лежали телефон і ключі від квартири. Зв’язку тут не було, тож і зателефонувати нікому Аліса не могла. Та й якби й могла… А що далі? Пояснити, де вона перебуває, дівчина все одно не може.
Через десять хвилин Аліса вже ґрунтовно замерзла. Їй не залишалося нічого, окрім як іти дорогою, сподіваючись дістатися до міста живою і неушкодженою.
Через що Єгор так розлютився? Адже вона просто запитала, хто йому пише! Адже він постійно відволікався від дороги на телефон! А це ж так небезпечно! Тут стільки поворотів, стільки неадекватних водіїв, які мчать із величезною швидкістю! Алісі просто дороге її життя, не більше того. Вона не збиралася влаштовувати ніяких сцен ревнощів або щось у цьому роді.
Ну от чому вона не промовчала, а? Бачила ж, що Єгор не в дусі. У нього якісь проблеми на роботі, та й у сім’ї негаразди. Потрібно було втупитися в телефон і намагатися не звертати увагу на його дещо неадекватну поведінку за кермом. А тепер… Хто його знає, що тепер буде?
Одне Аліса знала точно. Щойно вона дістанеться квартири, покладе каблучку на стіл, збере свої речі та поїде в рідну домівку. Жити з людиною, яка ось так просто може кинути її на дорозі, вона не збирається. Хіба це не показник подальшого до неї ставлення, а? Якщо він за будь-якого конфлікту поводитиметься так і наражатиме життя своєї коханої дівчини на небезпеку… Навіщо потрібен такий шлюб?
Повністю занурена у свої думки, дівчина навіть не помітила, що поруч із нею пригальмувала машина. У ній сиділо двоє хлопців, вельми страхітливого вигляду. Принаймні, так здалося на смерть переляканій Алісі.
Ось зараз усе вирішиться. Вибач, матусю, схоже, я не повернуся додому…
– Чого це ти пішки йдеш? Машина десь зламалася? Та не бійся ти! -розсміявся чоловік, прекрасно усвідомлюючи, яке враження він справив на дівчину, яка самотньо брела. – Я не кусаюся. Просто дуже цікаво, що ти робиш тут одна. Ти маєш цілком пристойний вигляд, от тільки одягнена зовсім не за погодою. Допомога потрібна?
– Потрібна, – схлипнула Аліса. Може, вони зможуть допомогти? І яка різниця? Втекти вона від них усе одно не зможе… – До міста підкиньте, будь ласка.
– Сідай, звісно. Ось тільки розкажи, що трапилося. Мене, до речі, Антон звати. Ззаду мій друг Женя. Ми обидва працюємо в правоохоронних органах, тож можеш не хвилюватися, довеземо в цілості й схоронності.
– Ніби в мене вибір є. Я не хочу залишатися тут одна.
Аліса сіла в машину, міцно притискаючи до себе сумочку. Чоловіки мовчали, не збираючись тиснути і даючи можливість дівчині заспокоїтися. Тиха ненав’язлива музика, приємне тепло, легкий аромат сандалу… І ось Аліса вже готова говорити.
– Мене Аліса звуть, – тихо починає дівчина, дивлячись просто на свої коліна. – Я з хлопцем посварилася, точніше, з нареченим. Хоча ні, не так. Я ні з ким не сварилася! Просто моєму нареченому щось стукнуло в голову, і він висадив мене з машини. Просто на порожній дорозі! Далеко від міста! І це все через просте запитання, з ким він листується. Я його ні в чому не звинувачувала, я не влаштовувала жодних скандалів. А він…
Аліса не витримала і розплакалася. Тільки зараз, коли вона була вже у відносній безпеці, до неї дійшло, що саме накоїв Єгор. Він хотів її провчити? Ти чому не повернувся хвилин за п’ять-десять? Вона щонайменше півгодини йшла дорогою! А якби на її шляху зустрівся хтось менш пристойний, ніж ці чоловіки?
– Що ти маєш на увазі? Він просто зупинився, висадив тебе з машини і поїхав? – Антон був у шоці. Хіба це вчинок нормальної адекватної людини?
– Ага, – Аліса закрила обличчя руками. – Просто зупинився і вийшов. Сказав, що це буде мені уроком.
– Ну, він і… – чоловік явно хотів сказати щось нецензурне, але стримався. – Сподіваюся, ти пошлеш його якомога далі? З такою людиною не можна будувати сім’ю.
– Саме це я і збираюся зробити, щойно потраплю додому. Одразу ж зберу всі свої речі, залишу тільки каблучку. І внесу його номер до чорного списку! А, ще й родичам розповім справжню причину того, чому весілля не відбудеться. Подивимося, як він виправдовуватиметься перед своєю матір’ю, яка спить і бачить мене його дружиною! – спіймавши здивовані погляди своїх рятівників, Аліса скромно пояснила: – Наші мами просто подружки. Тітка Таня мене просто обожнює і в образу ніколи не дає. Але я чесно це не використовую! Я навіть жодного разу на Єгора їй не поскаржилася, хоча було за що!
– Ну нічого, головне. Зараз усю правду не приховуй, нехай йому матуся вставить! – засміявся Женя, подумки малюючи, як огрядна жінка з рушником бігає за хлопцем, що пригинається. – А ти, мабуть, заміж за нього тільки через дружбу ваших матерів зібралася? Дай вгадаю, ви знайомі з дитинства, один садок, одна школа?
– Не зовсім. Єгор уже був одружений, тільки недовго. Після розлучення він заявив, що весь цей час любив тільки мене. А я вуха розвісила…
– Кохаєш його?
– Люблю, – з тяжким зітханням визнала Аліса. – Але пробачити йому сьогоднішнє не зможу. Як уявляю, що зі мною могло статися…
– Як думаєш, він спокійно поставиться до твого рішення про розрив? Чи скандал влаштує?
Аліса задумалася. Вони вже якось мало не розбіглися через необґрунтовані ревнощі з боку Єгора. Того разу він її мало не на колінах благав залишитися, не давав збирати речі, хапав за руки…
– Поняття не маю. З одного боку, він має розуміти, що такого ставлення я стерпіти не зможу, але з іншого… До весілля залишилося лише два тижні, Єгор покликав на урочистість купу народу, навіть свого боса і то запросив. Скасування весілля буде ударом по його репутації, – дівчина задумливо прикусила губу. Картина вимальовувалася не найрадісніша. А раптом Єгор її просто заборонить і не дасть піти? І в підсумку вмовить дати йому ще один шанс?
– Давай ми допоможемо, – чоловіки переглянулися. – Заодно пояснимо дурному хлопцеві, що дівчат одних вночі не кидають. Ти будеш збирати речі, а ми розмовлятимемо. А?
– Чому ви мені допомагаєте? – підозріло примружилася Аліса.
– Та в мене сестра твого віку, – похмуро відповів Антон. – Як уявлю, що вона могла опинитися на твоєму місці… А якщо врахувати специфіку нашої роботи, скільки всього ми надивилися за службу…
Далі їхали мовчки. Аліса постійно перевіряла телефон, усе ж сподіваючись побачити від хлопця повідомлення. Щось на кшталт куди ти поділася, я повернувся, а тебе немає. Не дочекалася.
У вікнах їхньої орендованої квартири горіло світло. Дівчина з тугою зрозуміла, що Єгору абсолютно начхати, де вона і що з нею сталося.
– Ти все вирішила правильно. Навіть не думай давати йому другий шанс! Наступного разу справа може закінчитися куди сумніше.
Двері Аліса відчинила своїми ключами. Хлопець удома був не один, парочка його нерозлучних друзів іржали на кухні.
– О, а як ти так швидко дісталася? – щиро здивувався Єгор. – Я тебе до ранку чекав. Що, урок засвоєно, так? Тепер слухняною будеш?
– Зараз урок буде в тебе, – грубо заявив Антон, безцеремонно заходячи у квартиру. – Щоб дівчат не ображав. Іди, Алісо, збирай речі, а ми з товаришем поговоримо…
***
Весілля, природно, не відбулося. Аліса в фарбах розписала весь той жах, що їй довелося пережити матері та її подрузі. Тітка Таня була в гніві. Судячи з її примруженого погляду, Єгору доведеться несолодко…
