Міс Тітс https://validator.w3.org/feed/docs/rss2.html “Впусти мене, будь ласка. Такі речі в коридорі не обговорюють” — я спокійно запросила її всередину й ввімкнула запис “Поки ти не навчишся поводитися як нормальна дружина, гроші будуть під моїм наглядом” — сказав Олексій із холодною зневагою, тримаючи її картку “Ти просто мовчи й чекай. Будь лагідним, поки вона не занесе в банк останній внесок” — наказала свекруха, вимагаючи мовчати, поки вони не оформлять квартиру “Рідкий” — сказала Ольга Григорівна з докором, відсунувши тарілку й легенько вдаривши ложкою по краю тарілки “Рідкий,” — Оксана Григорівна відсунула тарілку й вилила свою порцію назад у каструлю “Ти підсипала мамі отруту в чай, мерзенна потворо!” — Дмитро горлав, погрожуючи посадити її за ґрати “Це кого ти привів до моєї оселі?” — спитала вона спокійно, стоячи перед двома хлопчиками та сумками, які натякали на переїзд “«Або моя колишня дружина з дітьми переїжджає до нас, або ти вилітаєш звідси. Обирай!» — випалив Дмитро посеред кухні, ставлячи мене перед фактом” «Там дрібниці» — промовив Андрій і легким рухом посунув теку до мене “Завтра в мене вдома ніякого святкування не буде” — рішуче сказала Оксана і виставила свекруху за двері “Нам треба поговорити” — сказала Мар’яна на порозі, назвавшись від Владислава і наполегливо просила впустити її до квартири “Чужа кров чужою й лишається” — свекруха сказала це, вимагаючи від Олени переказати 600 тисяч гривень “Так це тепер автомобіль моєї матусі!” — вигукнув Андрій, загородивши дружину плечем і викликавши напружене мовчання в родині “Чужа кров завжди чужа” — сказала свекруха, вимагаючи від Олени 600 тисяч “Чужа кров вона й є чужа” — сказала свекруха, принижуючи Олену перед чоловіком і вимагаючи переказати 600 тисяч гривень “А Марко якось переб’ється, літо на дачі пересидить!” — сказав він, а Оксана мовчки погладила дитячу футболку “про всяк випадок” — сказав Андрій, віддаючи мамі ключі від квартири “Я більше не збираюся утримувати ледачу нахлібницю!” — Оксана заявила рівним голосом, поставивши тарілку в мийку поруч із брудним посудом Анастасії «Так. Юлія Астахова. Ви знайомі?» — промовила Оксана, і жінка в дзеркалі застигла, припинивши гортати стрічку “Це я, не лякайтеся” — свекруха входила без попередження, змушуючи Оксану щоразу здригатися “Я більше не збираюся тримати в домі цю ледачу нахлібницю!” — сказала Оксана рівним голосом, поставивши тарілку в мийку поруч із жирним, заляпаним соусом посудом Анастасії “Тату, допоможи! Приїжджай швидше!” — донька написала в розпачі, батько мчить нічними вулицями “Мама розбила твій дурнуватий ноутбук” — сказав Андрій, байдужно спостерігаючи за зламаним ноутбуком у переговорній під камерами “Маріє, навіщо тобі взагалі та робота?” — сказав він, ніби давно все вирішив «Забирайся звідси! Скільки можна терпіти: швендяєш, витріщаєшся, усе винюхуєш!» — Наталія Іванівна кинула, не повернувши голови, а Оксана завмерла посеред коридору з торбою продуктів “Через вас ми з чоловіком скоро розійдемося” — сказала Марта, голос тремтів від втоми й образи “Мама має рацію” — Андрій підтримав свекруху в нотаріальній конторі, зрадивши домовленість з Оксаною “Цього місяця я витратила на продукти сорок п’ять тисяч гривень” — сказала Оксана, витягнувши чеки й стискаючи щелепу “Тоді й я зізнаюся: у мене для тебе теж є новина” — сказала Соломія, пришвидшуючи крок і приховуючи рішення продати свою студію “Вибачайте за мою корову!” — вигукнув Дмитро, розбивши святкову атмосферу й змусивши Олену вийти з кімнати “Маріє, завтра біля хвіртки вас зустріне відмова власниці” — сказала Олена, пригрозивши викликати поліцію “А як ти вважаєш, Андрію, у Дмитра є запасні зуби?” — тихо, але дуже виразно озвалася Оксана, кинувши звинувачувальний погляд на байдужого чоловіка “Мамо вже немолода. Потерпи трохи, вона скоро з’їде” — сказав Олександр, знехтувавши Маріїні почуття “За невістку, яка живе на нашому утриманні!” — виголосив Олександр Михайлович у мікрофон на ювілеї, розсмішивши гостей і принизивши мене “Я забороняю тобі туди їхати!” — свекруха влетіла до квартири, стискуючи в руці роздруківку і тремтячи від люті «Або ти приймаєш мою коханку, або ми розходимося» — я без вагань підписала документи й пішла з дому “Відчиняй, чуєш?! Бо зараз викличу ДСНС, і вони зріжуть ці замки до біса!” — Марія щосили вдарила кулаком у двері, вимагаючи негайного виселення сестри та її чоловіка “Квартиру купила! І нам ані слова не сказала!” — вигукнула Людмила Іванівна, схрестивши руки й звинувативши Оксану “Принижувати мене перед людьми, а потім чекати, що я усміхнуся, аби тобі було зручно” — спокійно сказала Наталія, і вітальня завмерла “Вона й гадки не має” — прошептав Антон у телефон, Марія почула крізь щільно зачинені двері “Твоя мати не сиділа з немовлям, у якого ріжуться зуби і яке третю ніч поспіль спить по двадцять хвилин!” — вигукнула вона, виснажена й охоплена темною люттю “Нарешті з’явилася, нічна пташко” — сказала свекруха, стоячи в дверях із руками в боки й холодним докором “Я не збираюся нічого ділити на шматки! Квартира належить мені — і крапка!” — різко сказала вона, не відводячи погляду від чоловіка “Сідай, Оксано,” — Андрій промовив чужим, поставленим голосом, простягнувши тонку шкіряну теку «Будинок біля моря тепер наш, сімейний» — Оксана застигла з чашкою у руці “Це наш дім. Мій і Олександра” — я поставила чашку на стіл і намагалася втримати руки від тремтіння “І Новий рік ми святкуватимемо так, як вирішимо самі” сказала я, поставивши чашку на стіл і нарешті поставивши межу «Заберіть чашку. Це не для вас» — кинула адміністраторка, двома пальцями відсунувши склянку з чаєм, не підозрюючи, що перед нею власниця мережі ресторанів “Запам’ятай свої слова. Колись сама почуєш, як вони звучали” — тихо сказала Оксана, збираючись їхати з донькою “З твого накопичувального” сказав Андрій поблажливо, вимагаючи терміново зняти її заощадження