Міс Тітс https://validator.w3.org/feed/docs/rss2.html “Мені байдуже на твій салон краси!” — прошипів він так крижано, що Оксана мимоволі відпустила ручку “Доню, ти ж заробляєш чотириста тисяч гривень!” — батьки ніби скам’яніли, почувши правду «Виведіть цю злиденну, вона тут зайва!» — тоді з місця підвівся чоловік, перед яким тремтіло все місто, і публічно заступився за неї “Закрийте рота й забирайтеся з мого дому!” — вигукнула Оксана, різко розчахнувши вхідні двері “Ти зараз із мене знущаєшся?! Я гарую одразу на двох роботах, а в результаті ще й маю утримувати твоїх нероб!” — не витримала Ольга й зірвалася на крик “Начхати мені на твій салон краси! Спершу накриєш стіл для маминих гостей, а потім уже йди куди заманеться!” — прошипів Максим крижано, і Олена мимоволі відпустила ручку дверей “Мені начхати на твій салон краси!” — Дмитро перебив її крижаним тоном, вимагаючи приготувати стіл для дванадцяти гостей “Та начхати мені на твій салон краси!” — прошипів він, і Оксана мимоволі прибрала руку з ручки “Я хочу побачити доньку” — хрипке прохання засудженого перед стратою, після якого доньчина тиха відповідь змусила охоронців завмерти і за добу зупинила виконання вироку “Я хочу побачити свою доньку” — хрипко промовив він за лічені години до страти, прохання, що змусило охоронців закам’яніти “Тобто вона хоче, щоб я наготувала на двадцять людей, але за стіл мене не запрошує” — сказала Оксана, застигла посеред кухні з ганчіркою в руці, відчувши, що її викреслили з родини “Ти міг би бодай поговорити зі мною перед тим, як запрошувати людей на цілий місяць” — сказала вона, повільно опустивши тарілку на стіл “Ключі — на стіл, Андрію. І щоб до вечора тут від них і сліду не лишилося!” — сказала Олена тихо, низько й безкомпромісно, спершись на капот біля відчинених воріт “Тобто ви вже й за мене вирішили, від чого мені має бути весело?” — сказала Оксана холодно й обурено “Може, цього разу без гостей?” — несміливо сказала Оксана, нарізаючи салат, коли Дмитро відмахнувся й заявив, що «це родина» “Прошу, дозвольте мені побачити Софію перед кінцем” — після паузи начальник в’язниці наказав привезти доньку “Я хочу побачити доньку” — прохрипів він перед смертною карою, і дитячий шепіт зупинив страту та викрив корупцію “«Андрію, ти мені сам зараз поясниш, що тут відбувається, чи мені одразу набирати поліцію?» — Оксана завмерла в передпокої, загрожуючи викликати поліцію” “Тепер готуватимеш за ним” — сказав він спокійно і розвернувся, лишивши Марію посеред кухні з синьою текою “Сиди вдома, займайся собою, домом” — переконував Дмитро, і Оксана погодилася залишити роботу “Я навмисне цього не зробила” — різко сказала Оксана, втомлена від восьми місяців безробіття її чоловіка “Маріє, з твоєю відпусткою все скасовано” — Марія лише усміхнулася без злості й мовчки продовжила їсти “Навіщо тобі та бухгалтерія? Там платять копійки. Будь удома, займайся собою, господарством. У мене достатньо грошей на всіх” — переконував Дмитро, і це стало початком її поступового відчуження “Галино Ігорівно, це моя квартира. І продавати її я не збираюся.” — сказала Оксана, рішуче відмовляючись продати заповітну квартиру “Квартиру продаємо, і крапка!” — заявила свекруха за сніданком, викликавши шок і гнів Наталії “Життя прожити – не поле перейти” – тихо вимовила Алла “Тільки спробуй показати свою пику — сама побачиш, що буде!” — прошипіла свекруха, змушуючи невістку ховатися в комірчині під час візиту гостей “хай стулить свою риб’ячу пащу й сидить тихо!” — свекруха різко кивнула в бік Марії “Я до себе” — промовила Оксана, відчуваючи, ніби земля вислизнула з-під ніг «Я тут живу» — сказала Оксана, стискаючи ручку валізи, коли в її квартирі виявилися чужі люди “До себе” — відповіла Оксана, відчувши, як під ногами ніби провалюється підлога “Я тут живу” — сказала Марта, стискаючи ручку важкої валізи на порозі власної квартири «Я тут мешкаю» — заявила Оксана, стоячи на порозі власної квартири, де вже оселилася чужа родина «Дмитре, ти сам поясниш мені, що тут відбувається, чи мені одразу набирати поліцію?» — Оксана завмерла в передпокої, не розстебнувши пальта і дивлячись на прочинені двері та валізи “Усе скінчено. Збирай свої речі: до Нового року сюди переїжджає моя мати з родичами, і ніхто з них не буде радий бачити тебе поруч” — сказала свекруха, оголосивши Олені ультиматум “Ще раз полізеш до моїх грошей заради своєї мами — поїдеш до неї з рюкзаком, зрозумів? І капці свої прихопи, герою родинного подвигу” — Оксана різко кинула на стіл конверт “Вона вже зовсім на голову сіла!” — прошипіла свекруха вночі, а Оксана вранці почала збирати речі “Я виходжу заміж за твого колишнього чоловіка. Тож, люба, настав час звільнити квартиру” — Оксана приголомшена й стримана, мовчки впустила незнайомку у передпокій «Бо я змінила замки, Дмитре» — холодно відповіла вона, лишивши його за дверима “Я чотири роки сплачую цей кредит” сказала Оксана, поставивши праску на підставку й відвернувшись до вікна під дощем “Твій формат — це хіба що буфет біля вокзалу” — пролунало від Галини Петрівни, і Оксана мовчки вийшла з бенкетної зали “А куди поділася вся ковбаса? Я ж просив залишити мені на сніданок!” — з обуренням вигукнув пасинок, спровокувавши ранкову сварку в порожній кухні “Квартира й авто залишилися мені, а кредити — на ній” — сказав Артем телефоном, глузливо посміхаючись “Ти вже зовсім береги втратила, Оксано, чи тільки вдаєш із себе простачку?” — гриміла свекруха з кухні, зустрівши невістку у порозі “У цій квартирі житиму тільки я!” — безапеляційно заявила свекруха “Якщо я ще раз побачу твою матір у нашій спальні о шостій ранку, то виставлю за двері і її, і тебе разом із нею!” — зірвалася на крик Оксана, остаточно зрозумівши, що її терпінню настав кінець Олег різко підскочив із дивана і кинувся до вікна. Хто це підвіз його наречену? Онуку ви не в гості кличете, а наймитувати на вас? – обурилася колишня невістка “Якщо ми зараз відкриємо, це ніколи не закінчиться” – сказав Максим, стискаючи руку дружини, вирішуючи відстояти їхнє право на особистий простір “Отже, навчишся рахувати” — кинув він, навіть не озирнувшись