Дзвінок у двері пролунав саме тоді, коли Оксана стояла у ванній і вже збиралася лягати спати. Її чоловік Андрій давно розлігся на дивані й мирно хропів. Від несподіванки вона здригнулася, однак усе ж пішла до дверей.
— Відчиняйте! Я бачу, як тінь вічко закрила! — загримів у під’їзді голос Наталії. Сестра чоловіка ніколи не вміла поводитися тихо. Через гучну вдачу, надмірну рухливість і пишні форми вона будь-де одразу привертала до себе увагу.
— Привіт… — розгублено промовила Оксана, відчинивши двері. На обличчі в неї була маска для чутливої шкіри, а волосся стирчало в бігуді.
— Привіт, подруго! Добре, що ви ще не спите. Ми тут неподалік гуляли й на метро не встигли. Отже, переночуємо у вас, — безапеляційно заявила Наталія й відсунула Оксану з проходу. Слідом за нею в квартиру протиснувся її чоловік Дмитро, а за ним — їхній син Артем.
— А де мій братик? Андрію! Ти чого розлігся? Вставай, сестра прийшла! — зареготала вона.
Від того сміху, схожого водночас на ревіння бегемота й гикавку слона, в Оксани засіпалося око. Вона відразу зрозуміла: спокійний вечір безнадійно зіпсовано.
— Оксано, ти чого застигла? Накривай стіл! Рідня з дороги голодна.
Оксана промовисто глянула на чоловіка, але Андрій лише знизав плечима й невинно кинув:
— Ходімо поки у вітальню, телевізор увімкнемо. А Оксана щось легеньке на вечерю приготує. Чоловіки, гайда футбол дивитися!
Оксана ошелешено переводила погляд то на чоловіка, то на семирічного Артема, який у кросівках видерся в її улюблене крісло. Тим часом худорлявий Дмитро мрійливо протягнув:
— Під футбол чипсів би… Як думаєш, Наталю, в Оксани знайдеться чим їх запити?
— А як ти вважаєш, Андрію, — тихо, але дуже виразно озвалася Оксана, — у Дмитра є запасні зуби?
Дмитро вдавився повітрям і закашлявся, а Наталія знову вибухнула реготом.
— Оце ти даєш, подруго! Гаразд, показуй свої хороми, допоможу.
— Ага, щойно дочекаюся, поки Артем витре моє крісло.
— От бешкетник! Артеме, взуття при вході знімають!
Хлопець, не відриваючись від телефона, скинув кросівки просто на підлогу й із дуже поважним виглядом засунув палець у ніс.
Оксана скривилася й повела сестру чоловіка до ванної.
— Ось ганчірка. Нехай чистить крісло. Потім уже буде екскурсія.
— Ну й гостинність у вас… аж через край, — пробурмотіла Наталія, сунувши ганчірку синові. Той кивнув, але до крісла навіть не доторкнувся.
Оксана збиралася відбутися бутербродами, а потім викликати гостям таксі й чемно відправити їх додому. Нарізаючи ковбасу, вона раптом почула підозріле хлюпання. Озирнувшись, побачила Наталію: та черпала ополоником борщ і їла просто з каструлі. Помітивши погляд господині, Наталія усміхнулася, забувши проковтнути, і червона юшка потекла їй по підборіддю та блузці.
Нітрохи не зніяковівши, вона витерла обличчя краєм тієї ж блузки, стягнула її й простягнула Оксані.
— Випери, будь ласка! У тебе така класна машинка. А в нас стара, я про таку тільки мрію…
Оксана вже відкрила рота, щоб відповісти, та події мчали швидше, ніж вона встигала обурюватися. Стоячи з брудною блузкою в руках, вона саме збиралася висловити все, що думає, коли на кухню зайшов Артем.
— Мені треба в туалет. А там у вас розетка є?
— Ні, — розгублено сказала Оксана. — А навіщо тобі?
— Дмитре! — заревіла Наталія. — Артема в туалет припекло!
Наступні десять хвилин усі гасали квартирою й шукали подовжувач. У хлопця, як з’ясувалося, були проблеми зі шлунком: до туалету він ходив рідко, зате надовго й неодмінно з телефоном. А телефон саме розряджався.
Коли дитину нарешті забезпечили електрикою, дорослі повернулися на кухню. Та прати чужу блузку посеред ночі Оксана зовсім не збиралася.