Оксана, звісно, навіть не збиралася за це братися. Вона мовчки дістала пакет, тицьнула його чоловіковій сестрі й сухо пояснила, що пральня є в будинку поруч. Наталія лише знизала плечима, ніби так і мало бути, та знову всілася за стіл.
— Гарненько ви тут улаштувалися, — промовила вона, жуючи ковбасу з повним ротом. — Ремонт свіжий, меблі недешеві. І за які ж такі статки ви розкошуєте?
— Що ти сказала? — Оксана навіть вирішила, що недочула.
— Питаю, звідки гроші? Андрій же вічно скиглить, що в нього порожньо в кишенях. А ви живете в самому центрі, ще й у таких апартаментах!
Усередині в Оксани повільно закипало. Вона вже ладна була висловити все, що думає, але стрималася: серед родичів чоловіка траплялися цілком нормальні люди, а Наталія могла потім такого наплести, що не відмиєшся.
— Є в нас одне таємне місце… — почала Оксана.
Гості одразу насторожилися й навіть подалися ближче, сподіваючись почути щось цікаве. Оксана витримала довгу паузу, а тоді чітко, майже по складах, видала:
— На роботу влаштуйтеся.
— Та ми працюємо, люба моя! — образилася Наталія. — Тільки чесною працею багато не заробиш. А у вас, бачу, справи йдуть аж надто добре. Отже, десь щось підгрібаєте. Поділіться з ріднею копійчиною — і ми нікому зайвого не скажемо.
Оксана з силою поставила чашку на стіл і підвелася.
— Усе, Андрію, з мене досить. Або викликай своїй сестрі таксі, або сам далі годуй, обслуговуй і розважай своїх родичів. Я йду спати. І не дай Боже мене хтось розбудить — викличу поліцію.
Ще довго з кухні долинали приглушені голоси, шарудіння, чиїсь кроки й дзенькіт посуду. Та Оксана завела будильник на шосту ранку, відвернулася до стіни й урешті заснула.
Як вона й передбачала, Наталія зі своїми «хлопчиками» залишилася на ніч. Бажання знову бачити цю галасливу тітку в Оксани не було жодного, тому вранці вона зібралася майже беззвучно й поїхала на роботу. Чоловік телефонував, надсилав повідомлення, але вона не відповідала. Їй було добре в тиші — без чужих претензій, без нахабства й без вічного гуркоту.
На робочому місці Оксана опинилася на півтори години раніше, ніж зазвичай. Вона заварила каву, розклала перед собою папери й спокійно взялася розбирати документи, насолоджуючись рідкісним відчуттям порядку.
Після роботи вона заїхала до магазину. Уже з парковки набрала чоловіка.
— Алло. Андрію, спускайся. Треба занести продукти додому.
— А сама ніяк не донесеш? — позіхаючи, поцікавився він.
— Ні, — Оксана відчула, як у ній знову підіймається злість. — І скажи дякую, що я тебе самого по них не відправила. Я, між іншим, до власного дня народження готуюся.
Насправді основний заробіток у їхній родині давно тримався саме на ній. Останні кілька років Оксана просувалася кар’єрними сходами, а разом із посадою зростав і дохід. Саме завдяки цим грошам у квартирі зробили сучасний ремонт і купили хороший автомобіль. Колись Андрій теж був доволі успішним, але з роками ніби згас: замість навчання, розвитку й спорту він дедалі частіше обирав диван і футбол по телевізору.
Чоловік заніс пакети в передпокій, поставив їх біля стіни й одразу повернувся до кімнати — знову вмостився перед екраном.
А коли Оксана відчинила двері на кухню, у неї перехопило подих.
Брудний посуд займав усі поверхні. На столі валялися недоїдки, поряд лежали розкриті дорогі ковбаси й сири, які вона берегла для святкового столу. У банці з-під червоної ікри, купленої заздалегідь до дня народження, стирчали недопалки. Сморід стояв такий, що хотілося негайно відчинити всі вікна.
— От же ж… — пристойних слів у неї просто не знайшлося.
Напої, які вона також приготувала для свята, або вже випили, або просто відкрили й покинули.
— Оксано, тут така справа… — озвався Андрій із кімнати. — Писав Назар Архипов. І дядько Остап також. Кажуть, на твій день народження не прийдуть.
— Чому? — Оксана розгублено завмерла.
Меню було розписане під конкретну кількість гостей. Та й із цими людьми їй справді хотілося ближче познайомитися: місто невелике, а родина Архипових мала тут дуже вагому репутацію.
— Не знаю… — пробурмотів чоловік і відвів очі.
Оксана уважно подивилася на нього.
— Я бачу, що ти щось недоговорюєш. Кажи вже все як є.