Та навіть ця очевидна ганьба не перекреслювала того, що Оксана давно не могла Наталії пробачити: плітки, хамство й звичку поводитися так, ніби навколо всі їй щось винні.
— Оксано! Після ресторану ми до вас завалимося. Тут якось нудно, вдома догуляємо! — заявила Наталія, ледве ворушачи язиком від випитого.
— Ні. Сьогодні ми гостей більше не приймаємо, — холодно відрізала Оксана, навіть не намагаючись пом’якшити тон.
Наталія розгублено кліпнула, але промовчала. А остаточно терпіння Оксани урвалося трохи пізніше, коли вона випадково почула розмову в туалеті. Наталія, не знижуючи голосу, розповідала родичкам чергові вигадки. Мовляв, Оксана лише прикидається доброю та привітною, а насправді вона неприємна й зарозуміла. Далі пішли скарги, що іменинниця нібито повелася негостинно: не дала їм нормального ліжка, а поклала на старий обшарпаний диван. Потім Наталія взялася описувати їхній дім як суцільний безлад, а гроші Оксани — як нажиті якимись темними шляхами.
Вона не зупинялася, сипала образами й наклепами, ніби давно чекала нагоди вилити все це вголос. Найгірше було те, що частина родичів слухала її з таким виглядом, наче вірила кожному слову. Дехто вже кидав на Оксану косі, осудливі погляди.
«Гаразд, Наталіє. Більше твоя нога в моєму домі не ступить», — подумки вирішила Оксана, стиснувши губи. Вона була певна: настав час поставити крапку й назавжди відгородитися від нахабної, безсоромної рідні.
Незабаром ведучий узяв мікрофон і звернувся до зали:
— Шановні гості! Перед подачею головної страви іменинниця підготувала для вас невеличке слайд-шоу. Найяскравіші моменти цього свята!
На стіні спалахнув екран. Спочатку все виглядало цілком зворушливо: у короткому ролику йшлося про сімейні цінності, повагу між близькими людьми та важливість родинних зв’язків. На екрані змінювалися веселі фотографії з дня народження, гості впізнавали себе, сміялися, перемовлялися й усміхалися.
А потім святкові кадри раптом змінилися записом із домашнього «архіву».
У цей момент Наталія якраз складала до пакета якісь контейнери, але з колонок пролунав її власний голос:
— Давай сюди той пакет! Що там іще смачненького накупила ця зажерлива пані? О, ікра! Чудово! Ну, хлопці, налітайте!
Потім почувся інший голос:
— А можна я он ту пляшку відкрию?
— Звісно, Дмитрику! І той баличок сюди подавай!
У залі стало так тихо, що було чути, як хтось нервово відкашлявся. На екрані транслювався запис із прихованої камери, яку Оксана встановила на кухні.
На відео Наталія, Дмитро й Артем без жодного сорому поїдали продукти, підготовлені до святкового столу. Вони відкривали пакування, розглядали делікатеси, хапали найкраще й при цьому обговорювали Оксану такими словами, що багатьом гостям стало ніяково. Дехто опустив очі, інші з осудом повернулися до столика, за яким сиділа ця компанія.
Ролик був змонтований із найпоказовіших уривків. Наприкінці Наталія взяла кухонний рушник і витерла ним кросівки Артема, бо той забруднив їх, упустивши шматок торта. Після цього вони спокійно забрали нерозпаковані продукти й вийшли з кухні, наче все так і мало бути.
Запис обірвався.
Кілька секунд ніхто не промовив ані слова. Потім Наталія різко підвелася, гарячково запихаючи контейнери назад у пакет, і хрипко кинула:
— Хлопці, ми йдемо з цього тераріуму.
Усмішки зникли з облич гостей. Частина присутніх мовчки відвернулася. Дехто все ж піднявся й пішов разом із Наталією.
Та Оксані це не зіпсувало вечора. Навпаки, після їхнього виходу стало легше дихати. Свято продовжилося, а ті, хто залишився, уже без зайвих пояснень зробили власні висновки про Наталію та її сімейство.
Після тієї історії Архипови припинили спілкування з Наталією. Багато родичів учинили так само. А ті, хто й далі виправдовував її, стали для Оксани своєрідним «фільтром» — із ними вона теж без жалю обірвала зв’язок.
Дружба з Архиповими пішла всім лише на користь. Навіть Андрій перестав вечорами просиджувати перед телевізором, більше зосередився на роботі й почав ходити до спортзалу разом із Назаром Сергійовичем.
— Недарма кажуть, що нас формує оточення, — усміхалася Оксана, помічаючи, як змінюється чоловік.
Андрій на неї не образився. Після всього побаченого він і сам став ставитися до Наталії зовсім інакше, хоч на такий рішучий крок, мабуть, не наважився б. Зате Оксана не побоялася вивести нахабну родину на чисту воду — і нарешті звільнила своє життя від людей, які приносили лише сором, брехню й роздратування.