— Побачимо, як піде, — невимушено озвалася Світлана. — Діти так просилися подивитися на ваш будинок.
Її старший син уже мчав у бік сараю, а молодша донька, ставши навшпиньки, намагалася зазирнути у вікна.
— До сараю не заходьте, будь ласка, — одразу попередила Олена. — Там інструменти, можна поранитися.
Світлана лише недбало змахнула рукою.
— Та вони в мене обережні.
Олена не стала сперечатися. Вона сама наздогнала дітей, зачинила сарай і перевірила, чи добре тримається засув. Тим часом Максим заносив до хати пакети, які родичі витягли з машин.
Гості влаштувалися дивовижно швидко, ніби приїхали не в чужий новий дім, а на давно знайому дачу. Тарас пішов уздовж паркану, прикидаючи, де краще поставити мангал. Богдан Дмитрович оглянув яблуні й авторитетно заявив, що дві гілки треба негайно зрізати. Світлана тим часом пройшлася кімнатами, зазирнула в обидві спальні й поцікавилася, котра з них буде для гостей.
— Окремої гостьової кімнати в нас немає, — спокійно відповіла Олена.
— А ця тоді що?
Світлана кивнула на маленьку спальню, де поки що стояли коробки з речами, мішки з матеріалами та інструменти для ремонту.
— Тут Максим планує зробити собі кабінет.
— Стіл можна поставити біля вікна, а диван залишити. На ньому хтось зможе ночувати.
— Ми ще не вирішили остаточно, що саме тут буде, — стримано сказала Олена.
Світлана усміхнулася так, ніби пояснювала очевидну річ людині, яка просто не встигла зорієнтуватися.
— Я ж не наполягаю. Просто підказую зручний варіант.
Олена промовчала. Вона повернулася на кухню й почала розкладати продукти, які привезли гості.
Після чаю Галина Сергіївна окинула всіх уважним поглядом і перейшла до того, заради чого, очевидно, й приїхала.
— Будинок купили? Молодці. Тепер ми вже всією родиною вирішили літо проводити у вас.
Вона сказала це легко, майже весело, наче йшлося про дрібницю, яку всі мали прийняти з радістю. При цьому Галина Сергіївна поглянула на сина так, ніби чекала, що Максим негайно підтвердить її слова.
Олена перевела погляд у вікно. До кінця серпня лишалося ще кілька тижнів, однак із тону свекрухи було зрозуміло: мова не лише про це літо. Родичі вже подумки розпланували не один сезон наперед.
— Хто саме це вирішив? — запитала Олена.
— Та ми в чаті обговорили, — пояснила Світлана. — Мама з татом зможуть приїжджати серед тижня, ми — з дітьми. Тарасові частину серпня треба працювати, тож він їздитиме до міста.
— У якому ще чаті?
— У нас окремий сімейний.
Максим різко підвів голову.
— Чому мене там немає?
Світлана знизала плечима.
— Ми його швидко створили, щоб загальний чат не засмічувати зайвими розмовами.
— Тобто ви обговорювали наш будинок без нас? — уточнила Олена.
— Не треба так перекручувати, — втрутилася Галина Сергіївна. — Ніхто ваш дім захоплювати не збирається. Просто хочемо частіше бувати поруч, по-родинному.
Вона підвелася з-за столу й рушила до коридору, ніби вже роздавала вказівки на місці.
— Ми з Богданом займемо спальню біля кухні. Нам уночі незручно далеко ходити. Світлану з дітьми поселимо в другій кімнаті. А Тарас може розкладачку привезти.
Олена повільно повернулася до чоловіка.
Максим розгублено кліпнув, потім подивився на матір.
— А ми де, по-твоєму, маємо спати?
— Ви ж молоді, — безтурботно відповіла Галина Сергіївна. — У дворі можна поставити гарний намет. У серпні тепло.
На кілька секунд Максим ніби втратив здатність говорити.
— Ти серйозно пропонуєш нам звільнити власну спальню?
— Не назавжди ж, — відмахнулася мати. — Будемо мінятися. Та й ви все одно хотіли займатися ділянкою, от і поживете ближче до природи.
Світлана одразу підтримала її:
— Дітям потрібен режим, у наметі їм буде незручно. А ви можете сприймати це як відпочинок просто неба.
Олена уважно стежила за обличчям чоловіка. Максим уже розтулив рота, і вона майже напевно знала, що зараз пролунає звичне: «Добре, щось придумаємо». Вона впізнала цей момент за напруженою усмішкою, за коротким поспішним вдихом, за тією готовністю поступитися, яка з’являлася в нього щоразу, коли родичі натискали трохи сильніше.
Раніше такі поступки стосувалися вечері, спільної поїздки чи святкових планів. Тепер же Максим був за крок від того, щоб віддати родині будинок, за який вони з Оленою ще багато років мали платити іпотеку.
Олена підвелася.
— Зачекайте хвилинку.
Вона пішла до спальні й повернулася з щоденником. У ньому були списки необхідних покупок, дати платежів, записи щодо ремонту й підрахунки витрат на найближчі місяці.
Олена поклала щоденник перед собою, перегорнула кілька сторінок і зупинилася на потрібній.
Галина Сергіївна насторожено примружилася.
— Що це таке?
— Витрати на будинок.
— І навіщо нам це бачити?
— Якщо ви плануєте жити тут усе літо, то маєте розуміти, скільки коштує таке проживання.
Тарас перестав роздивлятися подвір’я у вікно й повернувся до столу.
Олена провела пальцем уздовж рядків.
— Щомісячний платіж за іпотекою. Страхування. Електроенергія. Вода. Вивезення сміття. Податок. Обслуговування обладнання. Витрати на ділянку. Матеріали, які ми купуємо для ремонту.
— А ремонт тут до чого? — не втрималася Світлана.
— Має прямий стосунок, — відповіла Олена. — Якщо в будинку постійно житимуть ще шестеро людей, роботи доведеться зупиняти або переносити. Кімнату, де зараз лежать матеріали, ви вже призначили житловою. Отже, речі треба буде кудись складати, а графік ремонту зміниться.
— Ми можемо й допомогти, — запропонував Богдан Дмитрович.
— Чудово. Тоді заздалегідь розподілимо не лише кімнати, а й обов’язки.
Олена перегорнула сторінку.
— Косіння трави, догляд за посадками, прибирання після дітей, закупівля продуктів, приготування їжі, миття санвузла, витрати води й електрики. Тарас хоче ставити великий мангал, значить, потрібно врахувати дрова або вугілля, прибирання майданчика й дотримання безпеки.
Тарас випростався.
— За мангалом я сам прослідкую.
— Прекрасно. Записую.
Він насупився, проте нічого не сказав.
Олена швидко підрахувала суму. Вона не називала вартість самого будинку й не торкалася доходів їхньої з Максимом родини. Лише спокійно перелічила обов’язкові платежі та ті витрати, які неминуче з’являться, якщо в домі постійно перебуватиме велика компанія.
— Якщо ви приїжджаєте всі разом і залишаєтеся до кінця серпня, ваша частка становитиме приблизно третину поточних витрат на будинок за цей період. Продукти кожен купує самостійно. Додаткове споживання води й електроенергії оплачується окремо. Ремонтні роботи не зупиняються, тому вдень кімнати мають залишатися вільними.