Мене така схема зачепила хоча б тим, що з’явилася вона одразу після того, як ми витратилися на його матір. Та влаштовувати ще одну годинну суперечку через холодильник я не хотіла.
Того ж вечора я переказала мамі зі своєї картки 13 800 гривень. Вона кілька разів перепитала, чи не надто дорогу модель обрала, потім оформила доставку на суботу — і для мене це питання було закрите.
А нове правило Тараса протрималося рівно тиждень.
Злата знайшла квартиру.
Наступної середи я повернулася додому раніше, ніж зазвичай. Тарас прийшов близько сьомої, перевдягнувся і майже відразу повідомив:
— Злата нарешті підшукала нормальне житло.
Його сестра вже майже місяць шукала, куди переїхати. Власниця квартири, яку вона винаймала кілька років, вирішила продавати помешкання й заздалегідь попередила: після завершення оплаченого місяця договір продовжувати не буде. Злата жила із сином, тому намагалася знайти щось поруч зі школою і не міняти район.
Тарас іще раніше пообіцяв їй допомогти з переїздом. Я це чула й не заперечувала. Тоді йшлося про цілком зрозумілі речі: оплатити машину для речей, докупити щось необхідне або, якщо трохи бракуватиме, додати частину суми.
Але про конкретні гроші вони тоді не домовлялися.
Того вечора Злата надіслала йому в месенджері фотографії квартири й розрахунок від посередника. За місяць проживання власник просив 32 тисячі гривень. Ще 32 тисячі становив страховий платіж, половину якого обіцяли повернути після завершення оренди, якщо з квартирою все буде гаразд. Послуги посередника коштували 16 тисяч.
Тобто в день підписання договору потрібно було віддати 80 тисяч гривень.
У Злати було 32.
Після цього вона написала братові: «Тарасику, я хочу брати саме цей варіант. Ти казав, що допоможеш. Мені не вистачає сорока восьми. Якщо зможеш завтра переказати, увечері підпишу договір».
Це не звучало як вимога і не було в стилі «ти мені винен». Звичайне прохання до людини, яка сама пообіцяла підтримку.
Тарас перечитав повідомлення, тоді повернувся до мене:
— Завтра перекинеш із накопичувального рахунку сорок вісім?
Я спершу навіть не збагнула, що він питає це абсолютно серйозно.
Минув лише тиждень — і правило раптом стало іншим.
— Ні, — сказала я. — Ти обіцяв допомогти сестрі, отже, ти й допомагай.
Тарас насупився.
— Оксано, — протягнув він, уже збираючись заперечувати.