То кухня виявлялася затісною, то дорога до роботи — зовсім незручною.
— Знаю.
— Ти ж дивилася квартири лише два дні.
— Зате за ці два дні ти вже встиг вирішити, що саме мені має підійти.
Андрій глянув на мене, але сперечатися далі не став.
Наталія Вікторівна теж більше не з’являлася з рулеткою. Якось вона прийшла саме тоді, коли Андрій збирався на черговий перегляд житла.
— Може, поки нічого не орендуй, — звернулася вона до сина. — Раптом Оксана ще передумає.
— Не передумає.
— Ти поговори з нею ще раз. Поясни, що вже мені пообіцяв.
Було видно, що Андрій від цієї розмови вже виснажився.
— Мамо, я пообіцяв тобі кімнату, якою не мав права розпоряджатися. На цьому все. Я шукаю інше житло.
Наталія Вікторівна перевела погляд на мене.
— А мені тоді куди?
— Поки що залишайся у своїй квартирі.
— Ти казав зовсім інше.
— Я помилився.
Втручатися мені вже не було потреби.
За якийсь час Андрій таки знайшов варіант, який його влаштовував. Квартира була в іншому районі, і дорога до роботи займала більше часу. Зате стан житла був нормальний, тож можна було переїжджати без ремонту й зайвих витрат.
Кімната там була лише одна.
Коли Андрій повідомив про це матері, Наталія Вікторівна насамперед запитала:
— А де житиму я?
— Мамо, ти залишаєшся у себе.
— А як же здавати мою квартиру?
— Поки ніяк.
— Чудово. Спершу ти обіцяв мені одне, тепер кажеш інше.
Андрій утомлено видихнув:
— Я вже сказав: я помилився.
У день переїзду Наталія Вікторівна приїхала допомогти синові з коробками. Про маленьку кімнату вона більше не згадувала.
Андрій забрав одяг, книжки, особисту техніку й ті речі, які справді належали йому. Ми все обговорили заздалегідь, тому нової сварки не виникло.
Останньою з шафи він витяг спортивну сумку. Саме з нею колись, після весілля, він переїхав до мене.
У передпокої Андрій зняв зі своєї зв’язки ключі й поклав їх на тумбу.
— Ніколи не думав, що виїжджатиму звідси, — тихо сказав він.
— А я ще кілька днів тому була певна, що поїду саме я.
Він уважніше подивився на мене.
— Чому передумала?
— Перевірила документи. І припинила розв’язувати твою житлову проблему за рахунок своєї квартири.
Андрій не знайшовся, що відповісти. Просто підхопив сумку й вийшов.
Розлучення оформили вже тоді, коли ми жили окремо.
Наталія Вікторівна залишилася у своїй квартирі. Від задуму звільняти її заради переїзду до сина вона зрештою відмовилася.
Андрій звикав до нового району й до іншого маршруту на роботу.
Кілька разів він приїжджав по забуті дрібниці. Останньою виявилася зарядка, яку він залишив у шафі.
У повідомленні Андрій написав: «Здається, вона лишилася у твоїй квартирі».
Я знайшла зарядний пристрій і передала йому під час наступної зустрічі.
Ключі він повернув. Наталія Вікторівна залишилася у себе. А маленька кімната знову стала місцем лише для моєї роботи.
Її комод так і залишився за іншою адресою.