Оксана більше не стала нічого пояснювати. Олексій кипів від злості, однак сваритися було ні з ким: дружина ніби зачинила перед ним двері й більше не впускала його у розмову.
Зате мовчання не означало бездіяльності. Оксана діяла чітко й холоднокровно. Спершу вона записалася на консультацію до адвоката. Потім зібрала все, що могло знадобитися: виписки з банківських рахунків, документи на квартиру, договір купівлі-продажу, квитанції, чеки, підтвердження переказів і платежів.
Адвокат уважно переглянув кожен аркуш, кілька разів повертаючись до окремих документів.
— Ситуація неприємна, але не безвихідна, — нарешті сказав він. — Квартиру ви придбали вже у шлюбі, правильно?
— Так.
— Отже, це спільно нажите майно. Без згоди другого з подружжя його не можна просто взяти й переоформити. Якщо ваш чоловік підробив підпис, це вже серйозна підстава для визнання правочину недійсним.
— А гроші, які зникли з рахунку?
— Це також спільні кошти, — пояснив адвокат. — Навіть якщо рахунок був оформлений як спільний або ним користувався чоловік, витрачати ці гроші він мав право лише на потреби сім’ї. Якщо ж він передав їх сестрі, фактично йдеться про незаконне розпорядження сімейними заощадженнями. Ви можете вимагати компенсацію.
Оксана мовчки кивнула. У голові поступово вимальовувався план.
— Що мені потрібно зробити?
— Подати зустрічний позов, — відповів юрист. — Вимагати визнання договору дарування недійсним, поділу майна та відшкодування збитків. Окремо — клопотання про почеркознавчу експертизу. Це не вирішиться за тиждень, але перспективи у вас добрі.
— Скільки часу це може тривати?
— Орієнтовно три-чотири місяці. Можливо, пів року. Усе залежатиме від завантаженості суду.
— Добре, — сказала Оксана. — Починаємо.
Адвокат підготував усі необхідні заяви та клопотання. Оксана підписала документи й сплатила послуги. Гроші вона взяла зі свого окремого рахунку, на якому відкладала на навчання Кирила та ремонт. Тепер ці витрати здавалися їй не марнотратством, а вкладенням у майбутнє — своє і синове.
Судове засідання призначили на початок грудня. Перше слухання було попереднім: суддя ознайомилася з матеріалами справи та вислухала позиції обох сторін.
Олексій прийшов сам, без адвоката. Він був переконаний, що все мине швидко й без зайвих труднощів: шлюб розірвуть, квартира залишиться за матір’ю, гроші — у Світлани, а Оксана піде ні з чим, саме так, як він і розраховував.
Та вже з перших хвилин стало зрозуміло: справа розвивається зовсім не за його сценарієм.
— Пане Соловйов, — звернулася до нього суддя, — ви стверджуєте, що квартира належить вашій матері?
— Так. Я оформив договір дарування.
— Згода вашої дружини на передачу нерухомості є?
— Є.
Суддя перегорнула кілька сторінок у справі.
— У матеріалах справді міститься нотаріально посвідчена згода. Але пані Соловйова заперечує, що підпис належить їй. У зв’язку з цим суд призначає почеркознавчу експертизу.
Олексій помітно зблід.
— Навіщо? Підпис же є.
— Підпис є, — спокійно відповіла суддя. — Але його справжність оскаржується. Експертиза встановить, чи справді документ підписала ваша дружина.
Адвокат Оксани підвівся.
— Ваша честь, прошу також звернути увагу на іншу обставину. Квартира була придбана подружжям у період шлюбу, а тому за законом належить до спільного майна. Навіть якби згода була справжньою, безоплатне відчуження спільного майна на користь третьої особи без компенсації другому з подружжя порушує його права. Такий правочин може бути визнаний недійсним.
Суддя коротко кивнула.
— Приймається. Пане Соловйов, поясніть також, куди були витрачені кошти зі спільного рахунку.
Олексій незручно посунувся на стільці.
— Я їх зняв.
— З якою метою?
— Передав сестрі. На розвиток її справи.
— Тобто сімейні заощадження були використані на користь третьої особи без згоди дружини?
— Це були і мої гроші також! — не витримав він.
— І вашої дружини також, — рівним тоном зауважила суддя. — Про яку суму йдеться?
Адвокат Оксани назвав точну суму. Олексій скривився, але заперечити не зміг і підтвердив.
— Пані Соловйова просить стягнути на її користь половину цих коштів, — додав адвокат. — Оскільки гроші були витрачені без її згоди й не на потреби сім’ї.
Суд постановив викликати до засідання Світлану, сестру Олексія, для надання пояснень. Окрім того, було призначено експертизу підпису, а розгляд справи по суті перенесли на січень.
Із будівлі суду Олексій вийшов похмурий, ніби над ним нависла грозова хмара. Першим ділом він набрав матір.
— Мамо, у нас проблеми. Вони хочуть скасувати дарування.
— Як це? — стривожилася Валентина Степанівна. — Олексію, ти ж казав, що все оформлено правильно!
— Воно й оформлено. Але Оксана вимагає експертизу підпису. Каже, що не підписувала згоду.
— І що тепер буде?
— Не знаю. Ще й гроші доведеться повертати. Вони заявили, що я витратив сімейні заощадження без її дозволу.
Валентина Степанівна на мить замовкла.
— Олексію, ти впевнений, що все зробив як треба? Може, нотаріус щось неправильно оформив?
— Пізно про це думати, — роздратовано буркнув син. — Тепер треба вирішувати, що робити далі.
Мати порадила йому поговорити зі Світланою. Можливо, сестра погодиться повернути хоча б частину грошей, і тоді напруга трохи спаде.
Олексій одразу зателефонував Світлані. Пояснив, що справа дійшла до суду, і попросив повернути принаймні половину суми.
— Ти що, Олексію? — здивувалася сестра. — Я вже все витратила! Орендувала приміщення, купила обладнання, найняла майстра. Про які гроші ти говориш?
— Світлано, я тепер зобов’язаний компенсувати дружині її частку! Якщо ти не повернеш, мені доведеться самому десь діставати цю суму!
— Це вже твої труднощі, — цілком спокійно відповіла вона. — Ти сам дав мені гроші. На мою справу. А тепер претензії висуваєш?
— Світлано, я ж твій брат!
— І що з того? Я тебе не змушувала нічого мені віддавати. Ти сам запропонував. Сказав, що це твої накопичення й ти хочеш допомогти. А тепер з’ясовується, що гроші були спільні, дружина про це не знала, і ти ще й підпис підробив. Це твоя відповідальність, не моя.
Світлана поклала слухавку. Олексій залишився сам на сам із проблемою, яку вже неможливо було відкласти чи перекласти на когось іншого.
Почеркознавча експертиза тривала майже місяць. Її висновок був передбачуваним: підпис на згоді не належав Оксані. Експерт зазначив, що документ підписала інша особа, імовірно сам Олексій, який намагався наслідувати почерк дружини.
На січневому засіданні суддя оголосила результати експертизи.
— Договір дарування визнається недійсним, — сказала вона. — Згода дружини була підроблена, а це є підставою для скасування правочину. Квартира повертається у спільну власність подружжя.
Олексій сидів блідий, стискаючи кулаки так, що побіліли пальці.
— Крім того, — продовжила суддя, — пан Соловйов зобов’язаний відшкодувати пані Соловйовій половину коштів, знятих зі спільного рахунку без її згоди та використаних не на сімейні потреби. Строк добровільного повернення — три місяці.
— Але в мене немає таких грошей! — не стримався Олексій.
— Це ваше питання, — сухо відповіла суддя. — У разі невиконання рішення пані Соловйова має право звернутися до виконавчої служби для примусового стягнення.
Після цього суддя перейшла до питання розірвання шлюбу та поділу майна.