— Я продала нашу квартиру.
За столом повисла така тиша, ніби хтось вимкнув у кімнаті повітря. Андрій налився багрянцем і рвонувся з місця, та я лише підняла долоню.
— Тихо, шавко, — сказала я рівно, навіть не підвищивши голосу. — Сидіти. Ти ж так любиш, коли жінка знає своє місце. От тільки зараз на моєму місці сидиш ти. Твій ремонт, звісно, буде врахований як невіддільне поліпшення майна, але, думаю, суд не омине й моральної шкоди.
Я поклала перед ними ще один аркуш.
— А це заява до поліції про шахрайство та підроблення підпису за кредитом. Так, ФОП оформлений на мене. Але печатка — у мене. І щойно я подала нульову звітність та заблокувала рахунки. Ти розорений, Андрію. Чи ти справді вважав, що можна роками бити людину й не дочекатися удару у відповідь, коли їй уже нема куди падати?
Галина Василівна притиснула руку до грудей. Максим зірвався на лайку, кричав щось про гроші, які Андрій нібито взяв у нього під заставу квартири. Андрій схопив графин і жбурнув у мене. Я ледь відхилилася — скло розлетілося об стіну дзвінкими уламками.
— Ключі від машини теж у мене, — промовила я, поправляючи ремінець сумки на плечі. — Забув, за чиї гроші її купили? І ще, Злато, донечка твого «ділового партнера», здається, чекає від тебе дитину? То знайте: у цій квартирі ви більше не зареєстровані. Пакуйте своє добро. А вечеря, між іншим, холоне. Смачного, шавки.
Я вийшла, не озирнувшись жодного разу. За спиною здійнявся крик, хтось ридав, знову дзенькнуло скло. Мене трусило так, що зуби ледь не цокотіли, але ноги самі несли вниз сходами. У дворі я сіла в авто, замкнула дверцята й тільки тоді розплакалася — голосно, навзрид, так, як не дозволяла собі багато років.
Минуло два тижні. Я сиділа в маленькій орендованій студії. Довкола стояли коробки з речами, які я встигла вивезти. На колінах бурчала стара кішка Маруся. Андрій завжди ганяв її, репетував, що від неї всюди шерсть, а я потай підгодовувала її в підвалі. Тепер Маруся жила зі мною.
Коли адреналін відпустив, на його місце прийшла порожнеча. Квартиру я збагрила швидко, дешевше за ринкову ціну, аби тільки болючіше вдарити по них. Грошей вистачило, щоб закрити борги, але на майбутнє майже нічого не лишилося. Оксана принесла кепські новини: Андрій подав зустрічний позов. Він доводив, ніби я все провернула за його спиною, а кредити брала сама. Свекруха, своєю чергою, написала заяву, що я нібито погрожувала їй убивством.
Одного вечора, розбираючи стару коробку, я натрапила на листи. Їх писала моя мати. Та сама, яку я все життя вважала легковажною жінкою і яка пішла від нас, коли мені було сім. Батько завжди повторював: вона нас покинула. Але в листах відкривалася зовсім інша правда. Мати благала батька віддати мене їй, бо він її бив. Вона ховала синці під одягом, терпіла, доки однієї ночі не втекла босоніж, рятуючи власне життя. А батько перехоплював усі її листи й виставляв її божевільною.
Усе повторилося. Я вийшла заміж за такого самого ката й навіть не зрозуміла цього. Проклятий родинний сценарій.
Серед ночі задзвонив телефон. Номер був незнайомий.
— Надіє? — чоловічий голос звучав утомлено, з легкою хрипотою. — Мене звати Лев. Я приватний детектив. Ваша мати, Олена, шукала вас двадцять років. Рік тому її не стало. Ви могли б зі мною зустрітися? У мене для вас є спадок і лист.
Наступного дня ми побачилися в майже порожній кав’ярні на околиці міста. Лев виявився літнім чоловіком із військовою поставою. Він замовив чай і відразу перейшов до справи:
— Ваша мати не була ні п’яницею, ні гулящою. Ваш батько бив її, а коли вона спробувала піти, вигнав на холод. Дитину відібрав. Вона поїхала на Полтавщину, працювала вахтами на промислах, роками виснажувала себе роботою, аби тільки не думати. А згодом у її селі знайшли нафту. У неї були паї, акції… Надіє, ваша мати стала дуже заможною жінкою.
Він замовк і посунув до мене товстий конверт. Усередині лежали заповіт і стара аудіокасета.
— Вона намагалася вас розшукати, але спершу батько, а потім і ваш чоловік перехоплювали листи. Я це перевірив. Андрій знав про спадок, Надіє. Знав ще до того, як одружився з вами.
У мене перехопило горло. Лев дістав із сумки старий диктофон, вставив касету й натиснув кнопку відтворення.