Одного разу Варя загубила ключі від квартири. Звичайна справа для першокласниці за часів нашого дитинства. Надворі була зима, дівчинка після уроків встигла покататися з гірки, яка була поруч зі школою. Замерзла. А біля під’їзду – оп, ключа немає.
Варя сіла на лавочку чекати маму. І нахлобучку за ключі – уже треті вона загубила з вересня, жодні мотузочки на шию не допомагали. Коли з під’їзду вийшов Андрій, дівчинка вже готова була заплакати, але стрималася. Він був старший, жив із нею на одному сходовому майданчику, у дворі його всі знали як заводія і захисника слабких. Хлопчик сходив у магазин, повернувся і, побачивши, що дівчинка з ранцем не рушила з місця, запитав.
– Ти чого тут одна сидиш? Змерзла зовсім.
– Ключі загубила, – схлипнула Варя. – Удома нікого немає. Знову влетить.
– Ну підемо до нас, що-небудь придумаємо.
Вони написали записку Вариній мамі, запхали її у двері, щоб вона одразу знайшла доньку. Через десять хвилин Варя сиділа на кухні у квартирі сусіда, наминаючи смачний борщ. Після чаю із сушками Андрій запропонував дівчинці почитати книжку. Вони пішли в кімнату батьків – там стояв високий стелаж із книжками – вибрали збірку “Чарівні казки”, і Андрій почав читати вголос. Варя й не помітила, як заснула. Прокинулася, коли за нею прийшла мама. Батьки Андрія відразу стали просити за дівчинку.
– Ви її не сваріть, наш у першому класі теж весь час ключі губив.
– Та сварити-то нема за що – вона ключі вдома забула.
Відтоді Варя часто бувала в сусідів – мами подружилися. Андрій, незважаючи на різницю у віці, знаходив у що з нею пограти, читав казки. Завдяки йому дівчинка полюбила читання.
У дворі він опікувався маленькою сусідкою, поводився як старший брат. Вона ж, звісно, була в нього закохана дитячим безкорисливим коханням. Андрій був її кумиром, незаперечним авторитетом, мама Варі частенько цим користувалася, якщо потрібно було вплинути на доньку: його слова дівчинка не обговорювала, вірила беззастережно.
Коли почалися труднощі з математикою, сусід допомагав Варі розв’язувати задачки, часто перевіряв домашку, намагався пояснити незрозуміле.
А потім Андрій подорослішав. У старших класах у нього стали з’являтися дівчата. Як же Варя переживала! Виду не подавала, звісно: вона розуміла, що різниця в п’ять років автоматично робить її “молодшою сестричкою” і нерозумно говорити про кохання. Вони стали віддалятися, кілька років вони жили майже паралельно, спільних тем майже не було, потім хлопець закінчив школу і вступив до університету. Одного разу прийшов до Вари і попросив допомогти скласти привітання з днем народження для однокурсниці, якоїсь Марини.
Варвара весело допомагала, а сама тихо страждала, розуміючи, що прірва між нею та Андрієм тільки збільшується. Цілком можливо, що кумир її дитинства, найкращий принц, скоро знайде собі наречену-ровесницю. Але все одно вперто мріяла, що рано чи пізно вони будуть разом.
Тієї весни їй було, напевно, років 14. Вона сиділа на лавочці, чекала на подружку. Раптом відчула, як їй щось сиплеться за комір. Обернулася: вередливий Колька з сусіднього двору підкрався з пригорошнею якогось насіння. Варвара схопилася і, зла, побігла за кривдником. Послизнулася на розкислій від дощу стежці й шльопнулася в багнюку. Ще більше розлютившись, встала, почала обтрушувати коліна, і раптом підійшов Андрій.
– Давай допоможу. Я все бачив, – сказав з усмішкою. – Схоже, закохався в тебе хлопчисько.
– Та я знаю, – з досадою буркнула Варя.
– А ти що?
– А я тільки тебе люблю, – вирвалося в дівчинки.
У повітрі повисла тиша. Андрій подивився уважно їй в очі. Потім тихо, але твердо сказав.
– Знаєш, Варю, давай повернемося до цього питання років через п’ять. Але поки що – нікому, добре?
Як же ця відповідь окрилила! Спілкувалися вони все одно не часто – студентське життя в Андрія було насиченим, він був командиром будзагону, влітку їхав надовго. Подаруночки завжди сусідці привозив і обов’язково якусь книжку. Прихильниць поруч із ним Варя більше не бачила. Вірила, що в нього нікого немає. Хоча потім, ставши старшою, здогадалася: Андрій беріг самолюбство майбутньої дружини.
Після випускного в школі вони повернулися до того питання. Ще через два роки одружилися. Відтоді разом – уже 27 років.
P. S. Ставте лайк і підписуйтесь на мій канал
