Дружина збиралася на роботу, а Генка за нею спостерігав.
Юля вийшла з душу, обгорнута рушником, рушник не все приховував. Дааа-а, начебто ось двох дітей народила, а фігура не зіпсувалася. І верх, і низ що треба, і талія тонка, ось яка!
– Ти що так дивишся? – Юля обернулася і розсміялася, – Не дивись так, я на роботу поспішаю, а ти що не збираєшся?
– А чого, Дімка в школі, Натуся в садочку, встигнеш на роботу! – Гена по-хазяйськи притягнув Юлю до себе, але вона його одразу ж відштовхнула, – Ну, Гена, відчепись! Мені сьогодні раніше треба, начальник просив до наради підготувати документи. Усе, давай потім, я одягаюся і побігла, – вона чмокнула Гену в щоку і вирвалася з його обіймів.
Гена сів у крісло і насупився – крутиться біля дзеркала, вбрання приміряє. Парфуми дістала, губи нафарбувала. Але ж не для нього все це, не для нього. До свого начальника поспішає, як же Генці набридло слухати про цього Валерія Івановича!
Та ще теща якось днями раптом ляпнула, – І в кого це в нас Натуся така руденька? Ну прямо як сонечко!
У Геннадія аж усе всередині перевернулося від цього запитання.
А й справді в кого?
– Ну все, Геночку, я побігла, – Юля поклала в сумочку телефон, кинула знову погляд на себе в дзеркало, потім на чоловіка, – Ну ти чого сьогодні такий?
– Сама знаєш чого! – буркнув він, – Увечері знову пізно прийдеш втомлена, йди з цієї роботи, а Юль?
– Ген, ну ти ж сам радів, що гроші з’явилися. Я два декрети вдома сиділа на твоїй шиї, ну перестань! Мені всі наші заздрять, що Валерій Іванович мене так оцінив, до себе наблизив, помічницею зробив, і оклад високий, і презенти всякі. Тим паче в тебе зараз проблеми на роботі, а зате я заробляю, хіба це погано? Я раніше сьогодні прийду, я постараюся, – і Юля випурхнула за двері.
– Наблизив він її, презенти дарує! – бурмотів собі під ніс Гена, безглуздо крокуючи квартирою, – Як сказала то – наблизив! Може Юлька й справді проговорилася?
Та ні, ну не може бути, адже вони кохають одне одного шалено, він у ній ніколи раніше не сумнівався.
Просто останнім часом щось незримо змінилося.
У Геннадія на мийці проблеми почалися.
Раніше він основний добувач був, а тепер так вийшло, що Юлечка.
У Гени вже десять років, як своя автомийка і він цим завжди пишався, він же господар. Працювала у нього дешева робоча сила, хоча він їм добре платив, вони і додому відправляли, і для себе залишалося. А тепер їх прибрали і на мийку важко знайти працівників. Гена сам зі своїм напарником машини миє, але прохідність маленька, ось і дохід упав.
Юлечка, після першого декрету із сином Дімкою, секретарем працювала два дні через два.
І тут її начальник став Юлю виділяти. Навіть у відрядження вона з ним двічі їздила в інше місто на конференцію.
Потім у них Натуся народилася, а Юля на роботу з другого декрету вийшла раніше, мама її сиділа з онукою.
Начальник тут же запропонував Юлі не секретарем, а його помічницею працювати, а це підвищення!
Юля була дуже задоволена, все пишалася, як вона документи готує начальнику на наради. Як із цікавими людьми знайомиться, а всі до неї з повагою, вона помічниця шефа.
Вона одягатися стала більш елегантно. Подарунки їй усілякі стали дарувати – вона на виду!
Від цих думок Геннадій став знову заводитися. До речі ну-ка ну-ка, а коли було те саме відрядження? Ну точно, а через скільки-то місяців після нього Натуся народилася!
Геннадій прикинув і навіть спітнів від своїх думок.
Та ні, до чого він дійшов, що вже Юлечці не вірить? Це ж його Юля реготушка, вони ж у школі разом навчалися, він їй вірив завжди, як найкращому другові! Хлопцям не вірив так, як своїй Юлечці, а їй вірив без жодних сумнівів!
Усе, годі, це мара якась, не може нічого такого бути і крапка!
Геннадій прийняв душ, одягнувся і поїхав на роботу. Треба знайти хлопців на мийку і налагодити справи. Він же обіцяв своїй Юлі машину купити, ну хоч стару, Юля хоч яку просила.
І щоб ніякий Валерій Іванович її більше не підвозив!
День у Геннадія пройшов продуктивно, настрій допоміг. Прийшли два хлопці й одразу вийшли в зміну. Обидва роботу знають, з машинами акуратно працюють, і хімчистку салону, і полірування кузова вміють робити. Тож нема чого розкисати.
Увечері Юлечка і справді раніше приїхала. А коли дітей уклали, вона знову була тільки його. Така ніжна, гнучка, а шкіра її – як шовк, а вигини… Генка голову втрачав від своєї дружини, яка ж вона в нього красива.
Але раптом його холодний піт пробив, він на секунду уявив її з іншим! Гнав ці підлі думки, але зовсім прогнати не зміг, ось же морок який напав!
Уранці Юлечка в халатику варила каву й пекла сирники – був вихідний. Потім пригорнулася до Гєни і шепнула, – Це було просто супер! Ти найкращий!
Він одразу розм’як, вона завжди так на нього впливала.
Але трохи пізніше знову виникла тупа думка – Що значить найкращий? Порівняно з ким?
– Гена, причеши Натусю і зав’яжи їй волосся, – вони збиралися піти разом погуляти і Юля гладила всім футболки.
Гена розчісував густе волосся улюбленої донечки. А Натуся базікала без угаву, – Паа-ап, а ми на атракціонах покатаємося? А на човниках? А морозиво купимо?…
Гена розчесав їй волосся, зняв із гребінця руді волосинки, що причепилися, і… поклав їх собі в кишеню.
Думка ще не зовсім оформилася, але ж роблять люди тести. Скільки можна мучитися підозрами? Кляті ревнощі, ну були б Юля не такою красивою і привабливою, тоді…
А тоді б це була вже не вона! Через тиждень вони всією сім’єю вирішили поїхати до батьків Геннадія.
Свекруха Юлю дуже любила, знала її ще зі школи. І завжди говорила, що якби не Юлечка, невідомо, чи закінчив би Гена технікум і взагалі що б із ним стало!
– Юлечка на тебе дуже добре впливає, пощастило тобі, синку, що вона за тебе вийшла! – говорила його мати, а Генка обурювався.
– Це кому ще пощастило!
– Ось саме, Ларисо Андріївно, це я без Гени не вивчилася б і могла всіляких дурниць наробити, – сміялася Юлечка, – А разом ми один за одного горою, я з Геночкою не пропаду, він у мене сильний і розумний!
Мати з батьком їхньому приїзду завжди раді.
Мама Дімку побачила, – Та ти зовсім скоро бабусю переростеш, я на тебе буду знизу вгору дивитися.
А батько свою улюблену онуку на руки підхопив, – Нумо йди до мене, моє сонечко! Ось же золотко яке до дідуся приїхало, а вірші будеш мені розповідати? Які ви в садочку вчили?
– Мамо, а як ти думаєш, у кого в нас Натуся руда така? – тихо запитав матір Геннадій, – Я ось дивлюся в дзеркало – і ніс у мене інший, і очі!
– Дурний ти в мене, Генку, думала ти хоч порозумнішав трохи, а ти… – Лариса Андріївна махнула на сина рукою і розсміялася, – І чого ти в дзеркало на свою лисину дивишся? Забув уже, яке волоссячко в тебе самого то було? У маленького з рижинкою, дід твій Іван, батько мій, рудий був, і борода руда! А в тебе потім кучері твої потемніли, а потім узагалі невідомо куди й поділися! І чому тепер так багато хлопців молодих лисі? Не зрозумію, в наші часи так не було!
– Це ви тут про що? – влізла в розмову Юля, – Мій Гена – найкласніший хлопець, і, до речі, Ларисо Андріївно, кажуть, що лисі чоловіки – най-най! – Юля обійняла чоловіка і завзято подивилася йому в очі.
Така близька, кохана, шкіра її пахла сонцем, а на носі були маленькі веснянки.
“Мати має рацію, я точно дурний, мало все не зіпсував своїми тупими ревнощами! А якби я Юлі це ляпнув? Добре, що до цього не дійшло!” – думав Гена, обіймаючи дружину.
– Ах так, Юлечко? Чув що невістка каже, а, Юрію Дмитровичу? Ти ж у мене теж уже лисуватий, тож… На мийці в Геннадія справи всі налагодилися і настрій теж. Він навіть став потихеньку Юльці відкладати на машину.
– Уявляєш, Валерія Івановича підвищують і переводять в інше місто, шкода, так? – якось повідомила Юля, – А мені у відділ запропонували перейти. По грошах, щоправда, трохи менше буде, але зате раніше додому приходитиму, здорово, так?
Юлечка це так радісно сказала, що Гена навіть плечі розправив, – Звісно добре, ну і потім у тебе ж я є, чоловік твій, тож нічого не бійся!
– Та це для мене найголовніше в житті – ти, я і наші діти! – серйозно сказала Юля.
І Гена відчув незручність, він і справді знав, що це так, а ці дурні думки, соромно навіть.
Гена сунув машинально руку в кишеню і дістав із кишені… руденькі волосинки Натусі.
Добре, що цей морок у нього минув. Він завжди буде вірним своїй Юльці і знає, що вона єдина, кому він теж може вірити, як собі! Дякую вам за лайки, відгуки та підписку!
Діліться, будь ласка, вподобаними розповідями в соцмережах – це приємно автору!
