У кошику опинилися форель, добірні стейки рибай, фермерський кисломолочний сир, кілька видів дорогого сиру й фрукти. Загальна сума вийшла майже п’ятнадцять тисяч.
Коли кур’єр привіз пакети, Оксана без поспіху розклала покупки по полицях свого нового холодильника, що тепер стояв у спальні біля ліжка.
А великий кухонний холодильник залишився порожній, знеструмлений і надійно зачинений на навісний замок.
Після всього Оксана пішла в душ, зробила маску для обличчя, заварила собі каву й сіла на кухні з чашкою в руках. Вона просто чекала.
Першою додому повернулася Соломія.
У руці вона тримала пакет із чипсами та дешевим енергетиком.
— Фу, як холодно, — буркнула вона ще з порога, жбурнула куртку на пуф і попрямувала на кухню.
Оксана мовчки відпивала каву.
Соломія підійшла до холодильника й потягнула за ручку. Дверцята не відчинилися.
Вона смикнула сильніше. Замок глухо дзенькнув об метал.
Дівчина втупилася в сталеві кріплення, ніби не вірила власним очам.
— Це ще що таке?
— Замок, — рівно відповіла Оксана.
— Навіщо?
— Щоб ти не жерла моє.
Соломія зблідла від обурення.
— Ти здуріла? Негайно відкрий. Я хочу взяти кетчуп до чипсів.
— Кетчупу там немає. Там узагалі нічого немає. Холодильник вимкнений. Мої продукти — у моїй кімнаті. А кімната зачинена.
Соломія стиснула кулаки.
— Тарасові це дуже не сподобається!
— Тарас може поплакати у ванній.
Соломія вихопила телефон і, нервово тицяючи пальцями в екран, набрала брата.
— Тарасе! Ця ненормальна повісила комірний замок на холодильник! — заверещала вона в слухавку. — Так! Просто саморізами прикрутила!
Оксана спокійно допила каву, вимила чашку, повернулася до своєї спальні й замкнула двері на два оберти ключа.
Приблизно за годину примчав Тарас.
Оксана почула, як гримнули вхідні двері, як він важко протупотів коридором, а потім вибухнув криком на кухні.
За кілька секунд у двері її спальні почали гамселити кулаками.
— Оксано! Відчиняй негайно!
Вона заклала книжку пальцем, неквапом підвелася, повернула ключ і прочинила двері.
Тарас стояв перед нею червоний від люті.
— Ти що витворяєш? Навіщо ти зіпсувала холодильник?
— Я його вдосконалила.
— Знімай замок! Я їсти хочу! Ми цілий день у гаражі колупалися!
Оксана сперлася плечем об одвірок.
— Замок залишиться на місці. Відсьогодні в нас окремий бюджет. Я плачу іпотеку. А ти утримуєш свою сестру й годуєш вас обох.
— Я твій чоловік! Ти зобов’язана готувати мені вечерю!
— Де це прописано?
— У РАЦСі!
Оксана коротко всміхнулася.
— У РАЦСі видають свідоцтво про шлюб. А не довідку про всиновлення дорослого дурня разом із його сестрою.
Тарас спробував відтиснути її плечем і пройти всередину.
— Пусти! У тебе там їжа! Я запах чую!
Оксана вперлася обома руками йому в груди й різко штовхнула. Тарас відступив у коридор, не втримавши рівноваги.
— Ще раз торкнешся мене або моїх дверей — викличу поліцію. Скажу, що ти намагався напасти.
— Та ти брешеш.
— Перевір.
Вона зачинила двері й знову повернула ключ у замку.
З того боку ще довго лунали крики, лайка й удари по стіні. Тарас телефонував матері. Людмила Іванівна, судячи з його відповідей, радила ламати двері.
Та на це він не наважився. Лише вдарив ногою по стіні й пішов на кухню. Згодом Оксана почула, як знову грюкнули вхідні двері: Тарас подався до магазину.
Минув понеділок. Настав вівторок.
Новий порядок діяв без жодних поблажок. Оксана або готувала собі в мультиварці прямо в спальні, або замовляла готову їжу. Посуд одразу мила й ховала у своїй кімнаті.
На кухні оселилася порожнеча.
Соломія з Тарасом купили пачку пельменів і дешеві сосиски. Але зварити їх не мали в чому: усі свої каструлі Оксана давно перенесла до спальні.
У середу ввечері вона вийшла на кухню набрати води.
Тарас саме смажив сосиски на Соломіїній плойці для волосся. Сморід стояв такий, що підкочувало до горла.
— Ти зіпсуєш їй прилад, — сухо зауважила Оксана.
Тарас кинув на неї злий погляд. Під очима в нього залягли темні тіні.
— Це через тебе! Ти нас до такого довела!
Соломія сиділа за столом і гризла суху локшину швидкого приготування просто з брикета.
— Оксано, будь ласка, — протягнула вона жалібно. — Дай хоча б чайник нагріти. Я хочу гарячого чаю.
— Чайник мій. Я купила його за шість тисяч. Воду можна гріти в кружці кип’ятильником. Якщо він у вас є.