А он там, біля кошика для білизни, ще й порожня пачка з-під презервативів валяється. Чудова підготовка до іспитів, нічого не скажеш. Мабуть, практичні заняття з анатомії вони проводили з повним зануренням у тему.
Андрій зблід від важкого, нудотного смороду й мимоволі відступив назад у коридор, намагаючись не дивитися на забруднену сантехніку. Та замість того, щоб нарешті визнати очевидне — його родичка поводилася як остання свиня, — він знову кинувся в напад.
— До чого тут ті презервативи? Молодь відпочивала, не розрахувала сили, перебрала з алкоголем! — огризнувся він, відвертаючись від ванної. — Можна подумати, ти в студентські роки була святою і жодного разу на вечірках не напивалася! У неї зараз страшенний стрес: перша сесія в університеті, викладачі валять, нерви на межі. Ну й зірвалася, захотіла розслабитися. А ті чоловіки… може, це взагалі не її ідея була! Може, вони самі напросилися, принесли випивку, а вона просто не змогла їм відмовити. Вона ж м’яка, сором’язлива, не вміє казати «ні»!
— Сором’язлива? — Оксана презирливо скривила губи й подивилася на чоловіка так, ніби перед нею стояла людина, що остаточно втратила зв’язок із реальністю. — Твоя сором’язлива сестра п’ятнадцять хвилин тому обкладала мене такими матюками, що вуха в’янули. І цих мужиків вона впустила сюди власноруч. У нашу квартиру, Андрію. У дім, який ми ремонтували й облаштовували за мої зароблені гроші. Але екскурсія ще не завершена. Ходімо далі.
Вона рушила коридором до їхньої спальні. Андрій неохоче поплівся слідом, відчуваючи, як підошви ніби прилипають до зіпсованого ламінату. У спальні картина виявилася не менш огидною.
— Це наше ліжко, — чітко, наче відбиваючи кожне слово, сказала Оксана й показала на зім’яту постіль. На світлому простирадлі розповзлися великі темні плями від розлитого пива, валялися тютюнові крихти, а подекуди виднілися жирні сліди від брудних рук. — На ньому спали чужі, немиті чоловіки. Я навіть не хочу уявляти, чим саме вони тут займалися з твоєю малолітньою родичкою, поки ми були на роботі й у відрядженнях. У шафі смердить так, ніби хтось три доби поспіль курив усередині й жодного разу не відчинив вікна. Можеш просто зараз лягати на цей матрац і насолоджуватися запахом чужого поту. А я до цього бруду навіть пальцем не торкнуся.
Обличчя Андрія перекосило від люті. Його зовсім не хвилювали зіпсовані речі, залита постіль чи прокурені стіни. Він бачив лише одне: дружина посміла зачепити святе — його родину. Щелепи в нього стиснулися так, що на вилицях заходили жовна.
— Ти завжди її ненавиділа! — закричав Андрій, тицяючи в бік дружини тремтячим пальцем. — Із першого дня тільки й шукала привід причепитися! Тобі начхати на людей, для тебе головне, щоб твої кляті подушечки лежали рівненько! Марія там мерзне на сходовому майданчику в самих шкарпетках, а ти мені тут читаєш мораль про плями на матраці й блювотиння в раковині. Я зараз же піду по неї, приведу назад, і ти, Оксано, вибачишся перед нею за те, що розпускала руки й викинула її надвір, як бездомного пса!
— Якщо ти зараз відчиниш вхідні двері й пустиш її назад, — голос Оксани став зовсім рівним, холодним і непроникним, — то кожен квадратний сантиметр цього свинства відмиватимеш власними руками. Без клінінгу й без моєї допомоги. А я просто зніму собі номер у нормальному готелі. І житимете ви тут удвох — серед бруду, пляшок і недопалків.
— Я сказав: вона ночуватиме тут! Це теж моя квартира! — гаркнув Андрій, різко розвернувся й швидко попрямував до передпокою. У замку сухо клацнув метал, і двері з легким скрипом відчинилися, впустивши до прокуреного коридору прохолодне повітря з під’їзду.
На бетонному майданчику, притулившись до стіни й обхопивши себе руками за плечі, стояла Марія. Її недавні товариші по чарці, судячи з усього, при перших ознаках небезпеки розумно втекли вниз сходами, покинувши свою бойову подругу напризволяще. Студентка мала жалюгідний і водночас відразливий вигляд: дешева туш розмазалася по щоках чорними брудними плямами, розтягнута чоловіча футболка з чужого плеча ледве прикривала стегна, а тонкі капронові шкарпетки на ступнях потемніли від в’їдливого під’їзного пилу; на одному носку біля великого пальця зяяла дірка.
Побачивши брата, Марія миттєво змінилася. Її згорблена, нещасна поза кудись поділася, спина випросталася, а в каламутних від алкоголю очах спалахнув нахабний, переможний блиск. Вона зрозуміла: захист забезпечено, тепер можна сміливо переходити в наступ.
— Заходь, Марійко, не бійся, — Андрій турботливо обійняв сестру за плечі й втягнув її назад у прокурений передпокій, демонстративно кидаючи на дружину злі, майже спопеляючі погляди. — Більше тебе ніхто не зачепить і надвір не вижене. Іди в кімнату, сідай на диван, я зараз принесу тобі теплі речі. А ця істеричка нехай котиться на всі чотири боки, якщо для неї шматок поролону в меблях і чиста підлога дорожчі за живу людину.
— Андрійчику, вона ж зовсім ненормальна, вона мене мало зі сходів не скинула! — жалібно затягнула Марія, картинно схлипуючи й розмазуючи по щоках залишки дешевої косметики, що чорними розводами в’їлася в шкіру. — Я просто з хлопцями конспекти з економіки обговорювала. Ми випили по баночці пива — чисто щоб розслабитися, щоб голова від цифр відпочила. А вона влетіла у квартиру, як скажена, почала верещати, матюкатися, сковорідкою розмахувати! Мої друзі були в шоці, вони ж нормальні люди, з пристойних інтелігентних сімей! А вона мене за волосся схопила й на холод викинула, навіть куртку не дала вдягнути! Я там ледь насмерть не змерзла!
Оксана не сказала жодного слова. Вона стояла в коридорі, спершись спиною об стіну, і мовчки дивилася на цю дешеву, гидку виставу. Усередині неї вже не лишилося ні люті, ні образи, ні бажання кричати. Там, де ще годину тому жевріла любов до чоловіка й надія на спільне щасливе майбутнє, швидко розросталася крижана порожнеча, що випалювала всі почуття дощенту.
Усі ці роки вона намагалася не помічати його відвертої інфантильності, його хворобливого прагнення бути «хорошим хлопцем» для численної, нахабної рідні. Вона терпіла їхні раптові приїзди, позичала гроші, які ніколи не поверталися, мовчки прибирала після них посуд і робила вигляд, що все це — дрібниці. Але сьогодні її ілюзії розсипалися остаточно. Вони розбилися на друзки об липку підлогу, прокурені стіни й це відверте, цинічне зрадництво.
Не промовивши ні звуку, Оксана розвернулася й твердим, упевненим кроком пішла до спальні. У ніс знову вдарив кислий запах перегару та брудної білизни, проте тепер вона майже його не відчувала. З верхньої полиці вбудованої шафи вона дістала невелику дорожню сумку з цупкої тканини, струсила з неї налиплий попіл, кинула на край зіпсованого матраца й почала методично збирати речі. Без поспіху. Без істерики. Без жодного зайвого руху.
До сумки лягли документи, папка з робочими договорами, ноутбук, зарядний пристрій, невелика скринька з прикрасами, які вона купувала собі сама, базова косметика з ванної та кілька комплектів чистого офісного одягу. Вона діяла так спокійно, ніби не тікала з власного дому, а просто пакувалася у відрядження.
Андрій, почувши різкий брязкіт металевої блискавки, з’явився на порозі спальні. Його агресія, не зустрівши звичного спротиву з її боку, почала швидко поступатися легкій розгубленості. Та роздуте самолюбство, фальшива гордість і присутність сестри-глядачки в сусідній кімнаті не дозволяли йому відступити й бодай спробувати поговорити по-людськи.
— І що це за дешевий цирк ти тут влаштовуєш? — із неприхованою насмішкою спитав він, розв’язно притулившись плечем до дверної коробки й схрестивши руки на грудях. — Вирішила погратися в ображену невинність і побігти до матусі під крильце? Ну давай, збирай свої манатки, котися. Тільки май на увазі: якщо зараз переступиш цей поріг і кинеш нас, назад можеш не повертатися. Я не потерплю у своєму домі жінку, яка підіймає руку на мою молодшу сестру й виганяє її на вулицю.
— У своєму домі? — Оксана на мить завмерла, акуратно вкладаючи шовкову блузку поверх документів, а тоді повільно підвела на чоловіка абсолютно крижаний, байдужий погляд.