Марія одразу відчула, як у грудях ворухнулася давня образа. Пів року тому вже була історія, після якої всередині й досі пекло. Світлана Іванівна тоді заявила, нібито Марія викинула її ліки для серця. Олександр без жодних сумнівів став на бік матері. Згодом упаковка знайшлася за диваном, але вибачень Марія так і не почула. Чоловік лише невдоволено кинув:
— Ну ось, знайшлися.
Відтоді вона добре затямила: коли немає доказів, її слово проти слова свекрухи завжди закінчується поразкою.
Якось перед обідом Світлана Іванівна, скрививши обличчя, демонстративно принюхалася й сказала:
— Маріє, ти знову ці напівфабрикати вариш? Скільки вже можна?
Олександр промовчав. Не заступився, не перевів розмову, навіть не глянув на матір осудливо. А Марія була така виснажена, що не мала сил ані сперечатися, ані виправдовуватися.
Наступного дня свекруха зателефонувала якійсь подрузі просто з кухні. Говорила голосно, так, щоб Марія точно все чула:
— Невістка в мене зовсім безпорадна. Олександр мучиться з нею. А що він зробить? Він добрий, м’який, увесь у батька.
Та, як згодом виявилося, це були лише перші дрібні уколи. Невдовзі з Маріїного гаманця почали зникати невеликі купюри. Спершу вона не надала цьому особливого значення: думала, що сама десь витратила, забула, переплутала. Сердилася на себе за неуважність.
А потім раптом зникли її зимові чоботи.
— Я їх нікуди не ховала, — одразу заявила Світлана Іванівна, щойно Марія запитала. — Може, ти сама їх викинула?
— Я? — Марія навіть розгубилася. — Свої власні чоботи?
— Усяке буває, — свекруха тільки розвела руками.
Коли Марія знайшла камеру на кухні, вона набрала в пошуку назву моделі й натрапила на інструкцію на сайті виробника. Там був указаний стандартний пароль. Світлана Іванівна, як з’ясувалося, його не змінила, тож Марія без особливих труднощів під’єдналася до пристрою й відкрила архів.
На екрані з’явилася їхня кухня. І Світлана Іванівна в ній. Вона діяла спокійно й послідовно: відкривала шафки одну за одною, діставала банки, заглядала за них, повертала все на місце. Камера була дешевою, записувала без звуку, тому зрозуміти, що саме шукає свекруха, не вдавалося.
На іншому відео Світлана Іванівна з кимось розмовляла. Вона активно махала рукою, потім щось записала на клаптику паперу й сховала його в кишеню халата.
Без звуку знову нічого не можна було розібрати. Про всяк випадок Марія зберегла собі обидва записи.
Захопившись цими дивними діями свекрухи, вона майже не помітила, що змінився й Олександр. Вечорами він дедалі частіше сидів, втупившись у телефон, а щойно Марія підходила ближче, поспіхом перевертав його дисплеєм донизу.