Спав Олександр тепер уривчасто й неспокійно: то перевертався з боку на бік, то серед ночі підіймався по воду, то надовго завмирав біля вікна, вдивляючись у темряву.
«Невже в нього хтось є?» — раптом майнуло в Марії.
Від цієї думки їй стало так гірко й порожньо, ніби холод розлився всередині.
Одного ранку Марія полізла до кухонної шафки по банки й завмерла. Теки з документами там не було. Вона відсунула все, що стояло на полиці, перевірила сусідні відділення, зазирнула навіть туди, де її точно не могло бути. Марія добре пам’ятала: Олександр сам поклав папери саме сюди, причому при ній.
Увечері, коли чоловік знову сидів на дивані, втупившись у свій незмінний телефон, вона не витримала й запитала прямо:
— Зникла тека з документами на квартиру, — сказала Марія, намагаючись стримати тривогу в голосі. — Ти її кудись переклав?
Олександр навіть не підвів очей.
— Може, й переклав кудись… Потім подивлюся.
Марія відвернулася до вікна. Надворі вже сутеніло. Тепер вона майже не сумнівалася: папери забрала Світлана Іванівна. А Олександр або нічого не бачив, або робив вигляд, що це його не стосується.
Їй здавалося, ніби під ногами повільно й беззвучно розходиться підлога, а вхопитися немає за що.
І тоді Марія наважилася. Вона дочекалася, поки Світлана Іванівна піде до сусідки дивитися серіал, сіла навпроти чоловіка й тихо, але твердо сказала:
— Олександре, у нас на кухні за хлібницею стоїть камера. У мене з гаманця зникають гроші. Мої чоботи пропали. Документи на квартиру теж кудись поділися. Я більше так не можу, розумієш?
Вона вже внутрішньо приготувалася до того, що він знову стане на бік матері, як тоді з пігулками. Приготувалася підвестися й піти, якщо доведеться.
Та Олександр поклав телефон на стіл і вперше за багато тижнів подивився їй просто в очі. Потім мовчки повернув до неї екран.
— Я знаю про камеру, — промовив він. — Мати сама сказала, що нібито «наглядає» за тобою. Того вечора я відкрив застосунок і побачив там не один пристрій, а два. Другим виявилася кухня. Я переглядаю записи вже три тижні.
Марія не одразу збагнула, що він має на увазі, а Олександр уже перемотував відео. На маленькому екрані замиготіла їхня кухня. Ось Світлана Іванівна відкриває Маріїн гаманець, що лежить на столі, дістає купюри й ховає їх у кишеню. На наступному записі, зробленому іншою камерою, вона виносить на вулицю чоботи невістки.
Далі пішли кадри з пошуками документів: полиця за полицею, банка за банкою.