Марія, не видавши себе жодним звуком, витягла з кишені власний телефон — той самий, пароль від якого так наполегливо намагалася вивідати свекруха, — і швидко сфотографувала документи. Вона знімала кожен аркуш окремо, наближаючи камеру так, щоб чітко читалися суми боргів і назви мікрофінансових контор. Потім обережно поставила пакет із тонометром на тумбочку, безшумно вийшла на сходовий майданчик і щільно причинила двері, дочекавшись характерного клацання замка.
Увечері вдома Марія не стала кричати, дорікати чи влаштовувати сцен. Вона дочекалася, поки Дмитро повернеться з роботи, прийме душ і сяде вечеряти. На кухні горіло тепле жовтувате світло, у повітрі розливався запах щойно завареного чаю з чебрецем. Марія поставила перед чоловіком тарілку, сіла навпроти й мовчки поклала на стіл свій телефон, відкривши галерею з фотографіями тих самих досудових претензій.
— Що це таке? — Дмитро примружився, нахиляючись до екрана.
Марія рівним, стриманим голосом, без істерики й зайвих емоцій, переказала йому все, що почула у квартирі його матері. Вона говорила повільно, чітко вимовляючи кожне слово. Розповіла про задум переказати пів мільйона гривень, про намір списати зникнення грошей на шахраїв, про те, як свекруха сподівалася, що Дмитро змусить дружину забрати заяву з поліції.
Поки вона говорила, обличчя Дмитра змінювалося на очах. Спершу з нього зійшла втома робочого дня, потім з’явилося нерозуміння, за ним — шок, а вже після цього в погляді спалахнула холодна, пекуча лють. Він довго розглядав знімки кредитних листів. Щелепи стиснулися так сильно, що шкіра на вилицях зблідла.
— То ось для чого був той «терміновий» тонометр, — глухо промовив він, відсуваючи тарілку. Їсти йому перехотілося миттєво. — Отже, у нас, значить, ніяких таємниць у родині. Вони збиралися обікрасти тебе, Марійко. Обікрасти твою справу, заради якої ти спиш по п’ять годин на добу.
— Так, Дмитре. І якби я вчора повелася на провокацію та ввела пароль у неї на очах, сьогодні на моєму рахунку вже бракувало б грошей на закупівлю обладнання, — відповіла Марія, не відводячи погляду. — Я багато чого ковтала мовчки. Її причіпки, повчання, розмови про те, яка я нікудишня господиня. Але спробу фінансового злочину я терпіти не збираюся.
Дмитро різко підвівся з-за столу. Кілька разів пройшовся кухнею, стискаючи й розтискаючи кулаки.
— Я сам із ними поговорю, — відрубав він твердим, майже металевим голосом. — Завтра. Покличу їх сюди. І ми закриємо цю тему раз і назавжди.
Наступного вечора у квартирі Марії та Дмитра пролунав дзвінок. Наталія Василівна й Максим зайшли з такими обличчями, ніби прийшли не в гості, а на допит. Свекруха тримала в руках невеликий пластиковий контейнер із шарлоткою — очевидно, вирішила задобрити невістку після недільної історії. Максим тупцював біля порога, ховаючи очі й нервово переступаючи з ноги на ногу.
— Проходьте у вітальню, — без жодних привітань наказав Дмитро.
Гості сіли на диван. Наталія Василівна спробувала натягнути усмішку, водночас розправляючи складки на спідниці.
— Дмитрику, ми ось пиріг принесли. Маріє, ти вже не тримай на мене зла за вчорашнє. Я жінка немолода, нерви вже зовсім ні до чого. Ми ж рідні люди, маємо одне одного розуміти. У Максимка зараз складний період, я вся як на голках…
Дмитро стояв посеред кімнати, схрестивши руки на грудях. Марія сиділа в кріслі й зберігала повний спокій.
— Складний період Максимка мене більше не цікавить, — різко обірвав матір Дмитро. Він узяв зі столу кольорові роздруківки фотографій тих самих колекторських листів і кинув їх на журнальний столик перед родичами. — Мене цікавить інше. Розкажи мені, мамо, як саме ти збиралася переказати з телефону Марії пів мільйона гривень на рахунок цього ледаря?
Наталія Василівна зблідла так швидко, наче з неї за мить витягли всю кров. Її рот трохи відкрився, але жодного звуку вона не видала. Максим втиснувся у спинку дивана й почав озиратися, мов загнаний у кут.
— Я… які ще пів мільйона? Дмитрику, що ти таке вигадуєш? — спробувала вдати нерозуміння свекруха, та голос її помітно тремтів.
— Не марнуй сили на брехню, — жорстко перебив її Дмитро. — Учора Марія привезла тобі тонометр. І почула кожне слово вашої розмови у вітальні, зокрема й план викрадення грошей.