із корпоративного рахунку, а ще — ваш розрахунок на те, що я змушу Марію мовчати, якщо вона раптом помітить нестачу.
Коли Наталія Василівна збагнула, що вдавати невинність уже безглуздо, вона миттєво змінила поведінку. Щоки її вкрилися червоними плямами, вона різко підвелася з дивана й перейшла в напад.
— І що з того?! — пронизливо вигукнула вона. — Так, хотіли взяти! Вам що, шкода? У неї там три мільйони гривень просто лежать, щоб вона свої кущики поливала! А твого брата люди шукають через борги! Ми б повернули! Потім! Частинами! Ви тут розкошуєте, по ресторанах ходите, а ми кожну копійку рахуємо! Ти сам мав запропонувати допомогу!
— Ніхто нікому нічого не винен, — промовив Дмитро тихо, але в його голосі прозвучала така твердість, що свекруха на мить замовкла. — Марія заробила ці гроші власною працею. А ви збиралися їх украсти. І називаєте крадіжку допомогою. Мамо, нижче падати вже нікуди.
— Ти проміняв рідних на цю вазонницю! — верескнув Максим, відчувши сміливість за материною спиною. — Під каблуком у дружини ходиш! Жінка сьогодні є, завтра немає, а мати в тебе одна!
— Геть звідси, — Дмитро зробив крок до дивана й показав на двері. У його погляді було стільки крижаної рішучості, що Максим одразу стулив рота й почав боком посуватися до виходу. — Щоб у цьому домі вас більше не було. Ніколи. І навіть не думайте телефонувати Марії чи з’являтися в неї на роботі. Якщо я дізнаюся, що ви намагаєтеся до неї наблизитися, я сам викличу поліцію. І детально розповім про ваш блискучий план.
Наталія Василівна ще спробувала вхопитися за груди, ніби їй от-от стане зле, але Дмитро навіть не поворухнувся. Зрозумівши, що вистава провалилася й глядачів більше немає, свекруха схопила сумку, навіть не згадавши про пиріг, і кинулася до передпокою. За хвилину вхідні двері грюкнули, залишивши після себе лише різкий запах старих парфумів.
Дмитро важко опустився на диван і затулив обличчя долонями. Марія підійшла, сіла поруч і міцно обійняла його за плечі.
— Пробач мені, Марічко, — глухо сказав він, не віднімаючи рук від обличчя. — Я знав, що вони егоїсти, але не думав, що здатні на таку підлість. Мені перед тобою страшенно соромно.
— Тобі нема за що соромитися, — лагідно відповіла Марія, проводячи долонею по його спині. — Ти мене захистив. Ти став на мій бік. Саме це має значення. А з усім іншим ми впораємося.
Минуло п’ять місяців.
Зима відступила, поступившись місцем теплій весні. Проєкт озеленення коворкінг-центру Марія завершила точно у визначений термін, і замовники були в захваті. Невдовзі їй запропонували ще два великі контракти, тож вона вже всерйоз думала про розширення команди. Її студія фітодизайну впевнено зростала й приносила не лише прибуток, а й справжнє задоволення.
У їхньому з Дмитром домі оселився спокій, якого раніше там ніколи не було. Більше жодних раптових візитів, жодних вимог пояснювати кожну витрату, жодних сцен із хворим серцем і натяків на синівський обов’язок. Дмитро остаточно перерізав ту фінансову пуповину, якою його роками тримали біля себе.
Іноді до них доходили уривчасті чутки через спільних знайомих. Коли Максим зрозумів, що ніхто не кинеться його рятувати, йому довелося продати свій дорогий ігровий комп’ютер, з’їхати з орендованої квартири назад до матері й влаштуватися комірником на логістичний склад, щоб поступово віддавати борги колекторам. Як виявилося, фізична праця добре прочищає голову, і на розмови про криптовалюти в нього вже не лишалося ні часу, ні сил.
Наталія Василівна кілька разів намагалася телефонувати Дмитрові на роботу. Вона жалібно розповідала, як їм важко, як усе подорожчало і як несправедливо склалося життя. Але Дмитро відповідав стримано, коротко й лише по суті. Щойно мова заходила про гроші, він одразу завершував розмову. Без доступу до гаманця старшого сина всі її маніпуляції втратили силу.
Марія сиділа на кухні, залитій м’яким весняним сонцем, і повільно пила каву. Поруч лежав телефон, екран якого раз у раз спалахував новими повідомленнями від постачальників. Вона усміхнулася, глянувши на нього. Пароль, як і раніше, знала тільки вона.
Та найголовніше було не в цьому. Тепер Марія точно розуміла: її особисті межі охороняє людина, якій не потрібні жодні паролі, щоб довіряти їй беззастережно й захищати від усього, що може принести життя.